Автоматична міжпланетна станція NASA «Юнона» отримала найдетальніші на сьогодні світлини Європи – перші орбітальні фото цього супутника Юпітера за понад 20 років.

На знімках зафіксовано ділянку поверхні Європи розміром 150 на 200 кілометрів. Явно видні десятки тонких крижаних борозен (поодинокі лінії) та хребтів (подвійні лінії). Темні плями праворуч згори зображення, ймовірно, показують наслідки вивержень із глибин підповерхневого океану супутника.

Деталь трохи нижче від центру зображення, що нагадує музичну ноту, є елементом рельєфу; вона простягається на 67 км із півночі на південь і на 37 – із заходу на схід. Нарешті, білі точки, що покривають все фото – артефакт, викликаний високим рівнем радіації поблизу Європи.

Світлину було отримано 29 вересня під час прольоту «Юнони» всього за 412 кілометрів від поверхні супутника. Використали для цього інструмент Stellar Reference Unit (SRU) – камеру, призначену для визначення орієнтації апарата за розташуванням зірок.

В минулому SRU вже встиг зарекомендувати себе як цінний науковий інструмент: так, йому вдалося побачити аміачні грози на нічній стороні Юпітера, а також отримати детальне зображення системи кілець гіганта. Цього разу, розрахована на темряву глибокого космосу камера чудово показала себе в умовах нічного прольоту – до цікавої для науковців ділянки Європи доходило лише світло, відбите від юпітеріанських хмар.

Це – перший настільки якісний знімок цього регіону, отриманий при такому вдалому освітленні. Він сповнений дуже цікавих деталей, історія та походження яких може розповісти нам дуже багато про процеси, що формують крижану поверхню Європи.

Гайді Бекер, головна науковиця команди інструменту SRU

Найближчими тижнями буде чим зайнятися вченим усіх напрямків: під час 25-го витка «Юнони» навколо Юпітера всі інструменти станції збирали дані – зокрема під час прольоту біля полюсів гіганта.

Спочатку цілі місії «Юнони» були цілком зосереджені на Юпітері. Наша команда дуже рада, що нам вдалося розширити спектр наших наукових інтересів на три з чотирьох найбільших супутників планети, а також на її систему кілець. На сьогодні наша станція вже дослідила зблизька два супутники, і їхні крижані оболонки дуже відрізняються одна від одної. У 2023 році до них доєднається Іо – найбільш вулканічно активне тіло Сонячної системи.

Скотт Болтон, керівник місії «Юнона»

Європа – шостий за розміром супутник у Сонячній системі. Вчені впевнені, що під її поверхнею ховається океан солоної води – а отже, може ховатися і життя. Дані «Юнони» підготують вчених до місії Europa Clipper, мета якої – раз і назавжди визначити, чи придатний для життя крижаний супутник Юпітера.

Джерело