Місія NASA «Люсі» надала вченим нові дані про астероїд «Дональдджогансон». Зонд пролетів повз нього у квітні 2025 року на відстані 1100 кілометрів — спостереження допомогли відкалібрувати та протестувати прилади на борту.
Сам астероїд названий на честь палеоантрополога, який у 1974 році відкрив в Ефіопії скам’янілість австралопітека, якому, своєю чергою, дали ім’я Люсі. Дональдджогансон обертається навколо Сонця в головному поясі астероїдів між орбітами Марса та Юпітера. Під час торішнього прольоту апарат зробив його фото та виявив арахісоподібну форму астероїда. Вона могла виникнути через взаємну гравітацію двох уламків великого космічного зіткнення близько 155 мільйонів років тому.
Вчені помітили сліди глинистих мінералів із високим вмістом заліза на поверхні. Останні могли утворитися під короткочасним впливом рідкої води (при тривалій присутності рідини залізо зазвичай заміщується на магній). Щоб таке стало можливим, астероїд мав сформуватися далі від Сонця, в зовнішньому поясі, а не у внутрішньому, де він обертається зараз.
З’ясувалося, що Дональдджогансон має нехарактерне для подібних тіл двовісне коливальне обертання, що нагадує хитку дзиґу. Він робить один повний оберт навколо своєї вертикальної осі за 10,5 земних діб, при цьому погойдується вздовж горизонтальної осі з періодом у 26,5 діб. За оцінками команди, 20–60 мільйонів років тому астероїд обертався щонайменше в 10 разів швидше. У міру уповільнення пухкий кам’яний матеріал сповзав по схилах і створював рельєф із численними кратерами та хребтами.
Астрономи припускають, що Дональдджогансон гальмувало тепло від Сонця. Від нагрітої поверхні виходило інфрачервоне випромінювання, яке ледь помітно штовхало її. А через асиметричну форму виникало скручування, яке й змінювало обертання.
Крім того, у дослідників з’явилася унікальна можливість порівняти дані про цей астероїд з інформацією про його побратимів Бенну та Рюгу, зразки яких були доставлені на Землю. Вік останніх двох набагато більший — близько 1–2 мільярдів років. Їхня поверхня містить велику кількість магнію, що свідчить про тривалий вплив рідкої води. Її наявність може бути пов’язана з батьківськими тілами астероїдів, які, перш ніж переміститися до головного поясу, сформувалися в різний час або в різних областях Сонячної системи. Порівняння складу подібних астероїдів і того, як вони опинилися на своїх орбітах, може пролити світло на формування Землі та походження води й органічних речовин на нашій планеті.
Основна місія Lucy розпочнеться в серпні 2027 року, коли зонд наблизиться до першої зі своїх цілей — троянського астероїда Еврибат. А загалом апарат відвідає близько шести «троянців» до 2033 року.