Підготовка до першого польоту космічного корабля CST-100 Starliner йде за графіком: як стверджують представники Boeing та NASA, апарат буде готовий до запуску на Міжнародну космічну станцію у квітні цього року.

Під час місії Crew Flight Test Starliner доставить на МКС астронавтів Бутча Вілмора та Сані Вільямс, після чого сам повернеться на Землю. Це має стати останнім випробуванням корабля перед початком його експлуатації Управлінням.

Стів Стіч, керівник програми Commercial Crew, у розмові з журналістами запевнив, що команди Boeing та NASA завершили підготовку до місії на 80 відсотків. За його словами, наступним важливим кроком буде заправлення апарата паливом. Це рішення має бути затверджено на початку березня, не раніше як за 60 днів до запуску.

Таке 60-денне вікно – один із заходів, яких вжила Boeing для зменшення ризику хімічної реакції палива з вологою в повітрі, адже цей процес може спричинити корозію клапанів силової установки корабля. Саме це відбулося під час спроби запуску Starliner у серпні 2021-го року, що змусило відкласти початок тестової місії OFT-2.

Проте в компанії визнають, що такі заходи є лише тимчасовим рішенням: як каже Марк Наппі, керівник програми Starliner, «це добре спрацювало під час OFT-2», і для CFT було розроблено «вдосконалену» версію цього підходу. Довгострокове рішення – а саме, перепроєктування силової установки – ще не готове, але точно буде втілено перед першою чи другою «повноцінною» місією апарата.

Команди також завершують роботу над несправностями, які було виявлено в процесі OFT-2. За словами Наппі, єдиною серйозною проблемою досі залишається вихід з ладу двигунів системи орбітального маневрування і контролю орієнтацією (OMAC) в службовому модулі. Оскільки цей компонент скидається перед входженням в атмосферу, інженерам довелося працювати лише на основі телеметрії та тестів, без доступу до несправного обладнання. Зараз обидві сторони аналізують результати додаткових випробувань, проведених раніше цього місяця.

Ще однією складністю є щільний графік польотів на МКС: інші місії регулярно використовують два стикувальні вузли, доступні для кораблів програми Commercial Crew. 26 лютого на станцію відправиться місія SpaceX Crew-6, зайнявши один із вузлів; другий звільниться лише 12 квітня після відстикування SpaceX CRS-27. Саме цим вузлом скористається Starliner. Це означає, що команді доведеться тісно стежити за погодою та іншими факторами, що можуть затримати запуск.

Проте й це не все: компанія ULA, чий носій Atlas 5 має вивести Starliner у космос, водночас готується до першого польоту своєї нової ракети Vulcan Centaur. Наппі стверджує, що запуск CFT у середині-кінці квітня є вигідним компромісом з пріоритетами ULA.

Нарешті, навіть всередині NASA погляди щодо місії не є однозначними. За словами голови Консультативної групи з аерокосмічної безпеки Патриції Сандерс, керівництво програми Commercial Crew не погоджується з командою Управління, відповідальною за роботу на МКС, щодо безпеки Starliner: «З урахуванням того, що серед спільноти NASA існують розбіжні погляди щодо загроз для екіпажу, асоційованих із кораблем, ми дуже зацікавлені в тому, щоб дізнатися більше про процес їхнього оцінювання». Вона каже, що це охоплює й те, які ризики будуть прийнятні для CFT порівняно з місіями, що відбудуться після сертифікації апарату.

Процедури аналізу ризиків на МКС дійсно відрізняються від тих, що застосовуються у Commercial Crew Program. Тоді як перша фокусується на джерелах небезпеки під час перебування на станції – наприклад, надійності батарей – друга робить акцент на ризиках для екіпажу, переважно під час запуску та посадки.

Проте обидві команди діють разом у вирішенні цього питання: «Ми працюємо пліч-о-пліч з Commercial Crew Program, і їхні вимоги мало чим відрізняються від наших», – Джефф Аренд, керівник інженерного відділу програми МКС у NASA.

Джерело