Этот пост был взят с Facebook-страницы Андрея Колесника, отлично описывающего украинские космические реалии. Перевод текста на русский язык в комментариях опубликовал Андрей Марков, за что ему огромное спасибо. 

На вимогу законодавства про державну службу відбувся Публічний звіт Голови Державного космічного агентства за 2018 рік (письмовий текст можна знайти тут).

Це був перший за повноцінний рік на посаді Голови оскільки минулий звіт проходив тільки через півроку після призначення, текст якого доступний тут.

Під час нинішнього були оголошені тези, які транслювались інтернет-виданням Цензор.нет

1) Российские комплектующие для украинских ракет
2) В 2018 году в Украине более 312 тонн твёрдого ракетного топлива ушло на утилизацию
3) Новые аппараты для украинской системы спутниковой связи
4) Возможность создания космодрома для малых и среднемалых ракет в Украине
5) В 2018 году предприятия космической отрасли Украины экспортировали продукции более чем на $100 млн

Після ознайомлення зі всім представленим обсягом інформації дозвольте зупинитись на окремих висновках:

1. На законодавчому рівні на противагу сучасним світовим тенденціям, прикриваючись нібито світовою практикою та порадами європейських експертів, продовжувались спроби повернення ліцензування космічної діяльності, а також запровадження державного регулювання у сферах Дистанційного зондування Землі та супутникової навігації.

2. На програмному рівні 2018 рік фінансувався з порушенням українського космічного законодавства: попередня програма (2013-2017) закінчилась, тоді як наступна (2018-2022) так й не була прийнята. Таким чином, контроль за ефективним витрачанням бюджетних коштів за 2018 рік не може бути застосований, наприклад спираючись на оцінку досягнення програмних цілей.

3. Основні завдання, якими уповноважено займатись ДКА, згідно з Положенням про нього так й не виконувались протягом 2018 року (див. п.3).

Мова йде насамперед, про «забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері космічної діяльності» (п.3.1) – Від необхідності в Україні мати Державну космічну політику відмахуються як від набридлих мух, а те що реалізується ніяк не можна пов’язати з тим чого в природі не існує.

А також про «надання підтримки в підготовці та реалізація міжнародних проектів у сфері дослідження та використання космічного простору» (п.3.2) — На рівні держави вже багато років відсутні СПІЛЬНІ проекти зі спільним фінансуванням з іншими країнами світу. Закінчилась безрезультатно друга (десятирічна) Рамкова угода зі США, яку так й нічим не наповнювали, а також не намагались навіть спромогтись подовжити.

4. Основні види космічної діяльності, які перелічені в Законі України «Про космічну діяльність», продовжують залишатись дискримінованими або їх тлумачення зовсім інше ніж у світовій практиці.

Так, безпосередньо наукові космічні дослідження у 2018 році не фінансувались взагалі (до речі, як його не було у 2017, так й не передбачається у 2019).

Поняття «створення та застосування космічної техніки» у нас вже давно втратило той сенс, який в нього вкладає світова космічна спільнота – «for RESEARCH PURPOSES». Заради справедливості можна все ж сказати про якусь частку — 10,6% від фінансування Програми.

А щодо «використання космічного простору» взагалі одна лише цифра, там де можна її порахувати, вказує на ту прірву, яка нас розділяє від іншого космічного світу.
Наші майже 100% державні проти 18% державних і 82% приватних коштів, які у цю сферу вкладається «за бугром» (вибачте за радянський жаргон, який наразі такий доречний).  При цьому наше Державне космічне агентство поводиться нібито очолює холдингову компанію на кшталт «Укрборонпрому», а не є центральним органом виконавчої влади.

5. Вже декілька років у нашій державній владі основним критерієм ефективної роботи є підняття по сходинкам у різноманітних світових рейтингах (про що щорічно рапортують).

У сфері космічної діяльності України такого взагалі не існує. Не через те, що такі підсумкові таблички відсутні у світі – зовсім ні – а тому що там сліди нашої держави й годі шукати (їх там немає — на відміну від колишніх сусідів по совковій комунальній квартирі – Білорусі чи Азербайджану, або по соціалістичному поверху – В’єтнаму).

Наші космічні чиновники продовжують вперто вважати, що основним критерієм космічної діяльності держави мають бути не успіхи у дослідженні та використанні космічного простору по напрямкам – а рівень відрахування державними підприємствами коштів до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів.

Головний Висновок:

Космічна Україна продовжує політику самоізоляції що стосується міжнародної співпраці на рівні держав (мабуть, потрібно все ж таки припиняти витрачати бюджетні кошти на «космічний туризм» вітчизняних очільників космосу), тоді як її зусилля зосереджуються на обслуговування державних підприємств, яке, у певній мірі, вважається більш важливим ніж довгострокові інтереси держави.

Читайте більше на Facebook-сторінці автора.