На МКС білизну не перуть — брудний одяг пакують у вантажний корабель, який згорає в атмосфері, а свіжий комплект привозить наступний рейс. Для Марса схема не працює: возити запас футболок на пів року польоту дорого, а витрачати на прання воду — тим паче.
В Університеті Алабами в Гантсвіллі (UAH) роблять інше. Пристрій, який команда називає «пральним пістолетом», вистрілює холодною плазмою в тканину й вибиває з неї бактерії — без води й побутової хімії. Керує роботою Гейб Сю, професор машинобудування й аерокосмічної інженерії UAH, у партнерстві з Челсі Кессіллі з Центру космічних польотів NASA ім. Маршалла.
Лабораторний прототип отримує плазму з гелію, повітря й водяної пари. Вільні електрони б’ються об молекули H₂O та O₂ й породжують активні форми кисню — озон і гідроксильний радикал OH. Ті окислюють ліпідні мембрани бактерій, оболонка руйнується, клітина гине. Приблизно так само діють перекис і хлорка, тільки тут окисник не треба везти з Землі: його виготовляють з повітря й води просто на місці.
Сам Сю одразу знімає зайві очікування: «Це не виведе плями від кави чи трави. Одяг не стане менш брудним — з нього просто зникнуть бактерії».
Почалося все з планетарного захисту — плазмою хотіли стерилізувати скафандри й інструменти перед виходом на поверхню, щоб не засівати чужий світ земною мікрофлорою. Потім стало ясно, що та сама проблема стоїть і всередині: місяці в герметичному модулі, обмежена вода й неможливість користуватися звичайними дезінфектантами.
Зараз команда проєктує більший ручний варіант для ширших поверхонь тканини й розбирається, як безпечно прибирати озон, що утворюється під час обробки — дихати ним у замкненому модулі не варіант. Сю дивиться на перспективу ширше: маючи електрику, повітря, воду й трохи газів, плазма могла б узятися ще й за очищення води, оновлення атмосфери, переробку відходів, космічну агрокультуру та обробку реголіту. Усе це поки на ранній стадії. Але кожен кілограм, який не доведеться везти на Марс, вартий окремої лабораторії.