У метані міжзоряної комети 3I/ATLAS важкого водню приблизно в 13 разів більше, ніж у метані комети 67P/Чурюмова-Герасименка. Нейтан Рот з Американського університету та Центру Годдарда NASA з колегами виміряли співвідношення дейтерію до звичайного водню на рівні близько 3,2% — більше за будь-яке значення для метану, зміряне в Сонячній системі. Робота опублікована в Nature Astronomy.
Дейтерій — це водень з додатковим нейтроном у ядрі. Коли він заміщує один із чотирьох атомів водню в молекулі метану, спектральна лінія в інфрачервоному діапазоні зміщується, але стає в рази слабшою. JWST спостерігав комету 22 і 23 грудня 2025 року, коли та була за 2,4 астрономічної одиниці від Сонця, і знімав спектр коми — газової оболонки навколо крижаного ядра. Команда змоделювала й відняла випромінювання метанолу, формальдегіду, етану та збудженого OH, а тоді вишукувала бліді лінії важкого метану між яскравими лініями звичайного.
Чому зайвий нейтрон щось каже про місце народження? У дуже холодному газі реакції, які вимивають дейтерій назад із молекул, перестають працювати — десь від десяти градусів вище абсолютного нуля. Хімія на поверхні пилових порошинок далі спокійно нарощує лід, збагачений важким воднем, і цей лід згодом стає частиною комети.
Для води в 3I/ATLAS раніше отримали 0,95% — у метані втричі більше. Схоже, метан сформувався пізніше, коли навколишня хімія вже встигла накопичити дейтерій.
Автори бачать за цим холодну хмару або оточення молодої зорі, бідне на елементи важчі за гелій і щедро обстріляне космічними променями — саме ці частинки запускають ланцюжки збагачення. Точної адреси це не дає. Зате дає число: дейтерований метан до цього надійно ловили лише в однієї комети Сонячної системи, і заради цього Rosetta мусила прилетіти до 67P впритул. Жодна з наявних хімічних моделей до 3,2% не дотягує — тепер їм є що пояснювати.