Крижаний об’єкт 2026 ED138 за орбітою Плутона може стати шостою офіційною карликовою планетою Сонячної системи. Знайшов його Метью Голман, астрофізик Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики: увечері 13 жовтня він прогнав зібрані раніше цього року дані телескопа Simonyi обсерваторії Віри Рубін через пошуковий код, написаний разом з колегою Кевіном Нап’єром. Код перебирає мільярди детекцій рухомих точок і зшиває ті, що належать одному тілу. Яскравість і відстань нового об’єкта одразу виглядали аномально. «Моєю першою реакцією була збуджена недовіра», — зізнався Голман і пішов перевіряти, чи не помилився він сам, чи програма.
Зараз ED138 перебуває за 46 астрономічних одиниць від Сонця — далі, ніж середня орбіта Плутона в 40 а.о. За відстанню, блиском і припущенням про відбивну здатність поверхні команда оцінює діаметр у 600–1500 кілометрів, найімовірніше близько тисячі. Лід такого розміру власна гравітація вже мусить стягнути у кулю. «Знайти об’єкт такого масштабу трапляється раз на покоління, — каже Маріо Юріч, професор астрономії Вашингтонського університету й керівник групи Сонячної системи в Rubin. — Це найбільший транснептуновий об’єкт за останні 20 років, і Rubin витягнув його, поки телескоп ще проходив пусконалагодження».
Ховався ED138 біля площини Чумацького Шляху — у ділянці, забитій мільйонами фонових зір, де для більшості телескопів він просто тонув серед світлових точок. Rubin сканує все південне небо регулярно й однаково глибоко, а алгоритми вилущують рухомі цятки з мільярдів нерухомих.
Щоб зняти сумніви, Юріч перекопав каталоги обсерваторії й знайшов ще 20 спостережень, найраніші — від 4 березня. Загалом Rubin зафіксував ED138 тридцять разів за 20 ночей між 4 березня і 11 липня. Потім підключили архіви Dark Energy Camera, і сервіс ADAM Precovery витягнув знімки аж із 2016-го. Десять років орбітальної дуги — цього досить для впевненого визначення орбіти: нахил майже 25 градусів відносить об’єкт до «гарячих класичних» транснептунових тіл, розкиданих колишньою міграцією планет-гігантів.
Ще у квітні, до формального старту десятирічного огляду LSST у червні 2026-го, команда Rubin здала понад 11 000 нових астероїдів, серед них близько 380 транснептунових, і називала це верхівкою айсберга. Інфрачервоні спостереження мають звузити оцінку розміру й підтвердити форму — і вирішити, чи з’явиться шосте ім’я в списку, де поки лише Плутон, Церера, Еріда, Гаумеа і Макемаке.