Стандартна космологічна модель Lambda CDM каже, що великі галактики ростуть ієрархічно — злипаються з дрібніших протягом мільярдів років. Гарна теорія, але спіймати цей процес просто на льоту вдається рідко. Команда під керівництвом Рональдо Лайшрама з Національної астрономічної обсерваторії Японії якраз таке й піймала: компактну прото-групу з шести молодих галактик SCGG-z5, що існувала лише через 1.2 мільярда років після Великого вибуху. Червоне зміщення z = 4.97, і відстань до кожного з шести компонентів підтверджена спектроскопічно — за характерними лініями в спектрі, а не грубою прикидкою за кольором і яскравістю.
Всі шість тісняться на клаптику неба завширшки 16 000 парсеків (близько 52 000 світлових років) — половина діаметра Чумацького Шляху. Глибокі знімки JWST та безщілинна спектроскопія з огляду SAPPHIRES показали: форми в усіх галактик спотворені й неправильні. Розкид швидкостей видає систему в русі — об’єкти летять один відносно одного достатньо швидко, щоб встигнути кілька тісних зближень усього за 14 мільйонів років.
Найцікавіше — що галактики вже розвиваються по-різному. Три з шести формують зорі на рівні своєї епохи або вище, одна — помітно швидше за очікуване. У декого газ, схоже, стікає до центрів. А найважча галактика поводиться навпаки: центр тихий, зореутворення розповзається на околиці. Тобто групове середовище розводить долі учасників ще до того, як вони встигли злитися.
За порівнянням із космологічною симуляцією EAGLE, ці шість зіллються в єдину систему приблизно за 400 мільйонів років (до z ~ 3–4), а далі розростуться до 100 мільярдів сонячних мас — так і народжується центральна найяскравіша галактика майбутнього скупчення. Увесь шлях від початку зореутворення до фінального злиття займає близько 800 мільйонів років, і SCGG-z5 застигла рівно посередині.
JWST уже відсував такі спостереження вглиб — найдавнішу прото-структуру він знайшов у полі Abell 2744 всього через 650 мільйонів років після Великого вибуху. Тепер астрономи просять додати спектроскопію рухів газу і дані ALMA по холодному газу, щоб перевірити головне: чи справді ці відмінності між галактиками розганяють припливні сили сусідів.