Команда під керівництвом Девіда Сінга з Університету Джонса Гопкінса виявила добовий цикл хмар на гарячому юпітері WASP-94A b — газовому гігантові за 700 світлових років від нас, у сузір’ї Мікроскопа. Щоранку планету вкривають хмари з силікату магнію — фактично з піску. До вечора вони повністю зникають. Результати опубліковано в Science.
Як це вдалося побачити? Під час транзиту JWST окремо виміряв передній і задній краї планети. Передній — це ранок: повітря тече з нічного боку на денний. Задній — вечір, потік у зворотному напрямку. Hubble такого розділення не давав, змішуючи хмари й чисту атмосферу в один усереднений спектр.
Чому хмари зникають до вечора — поки відкрите питання. Можливо, потужні вітри затягують їх углиб атмосфери на гарячому денному боці. А може, за температур понад 1000 °C силікатні хмари просто випаровуються — як ранковий туман, тільки замість води тут кипить мінерал.
Чисте вечірнє небо дало змогу нарешті розгледіти справжній склад атмосфери. Раніше усереднені дані показували на WASP-94A b у сотні разів більше кисню й вуглецю, ніж на Юпітері — і це не вкладалося в жодну модель формування планет. Тепер перевищення виявилося лише п’ятикратним. Попередні оцінки були артефактом хмар.
Метод уже перевірили на восьми інших гарячих газових гігантах і знайшли аналогічний цикл на WASP-39 b та WASP-17 b. Далі — масштабна програма JWST, яка охопить екзопланети різних типів, зокрема газовий гігант у зоні придатності для життя.