Схоже, магнітне поле Ганімеда підтримує ядро, яке досі формується. Найбільший супутник Юпітера і так мав окремий статус: найбільший у Сонячній системі, з величезним океаном під кригою і єдиний серед сотень супутників із власним магнітним полем.
Раніше головною версією був «залізний сніг» у вже сформованому ядрі: тверді пластівці заліза осідають у рідкому металі й підтримують динамо. У новій роботі дослідники прогнали одновимірні моделі теплової еволюції для «холодного старту» Ганімеда, змінюючи склад, вміст води та давнє припливне нагрівання.
У таких сценаріях надра прогріваються дуже повільно, і залізо може й зараз відділятися від порід та занурюватися до протоядра. Цей повільний потік важкого розплаву перемішує рідкий метал мільярди років. Живлять процес радіоактивні ізотопи, припливи й гравітаційна енергія росту ядра.
Тут і вся дивина. Якщо акреційного тепла вистачає, ядро зазвичай формується за 1–200 млн років після формування Сонячної системи. Нашій системі вже близько 4,6 млрд років, тож більшість супутників давно охололи. У Місяця динамо згасло, а Марс, який трохи більший за Ганімед, сьогодні внутрішнього магнітного поля не генерує.
Модель тримається на припущенні про ядро з системою Fe-FeS, де температура плавлення нижча, ніж у багатьох інших залізних сплавів. Якщо це підтвердиться, Ганімед покаже процес, якого ми поки більше ніде не бачили: ядро ще росте і досі живить динамо. Поруч Європа, ймовірно, еволюціонувала тепліше, а Каллісто пішов холоднішим шляхом. Для юпітеріанських супутників виходить майже ідеальний природний експеримент.