NASA разом із компанією Microchip просунула вперед High-Performance Spaceflight Computing — нове покоління бортових процесорів. Це система-на-чипі, яка забезпечує більш як у 100 разів більшу обчислювальну потужність, ніж нинішні космічні процесори, і в одному кристалі поєднує обчислення з мережевою комутацією. Це зменшує енергоспоживання та знижує вартість системи.
Шлях сюди тягнеться ще від Apollo Guidance Computer у 1960-х і радіаційно-загартованих процесорів, які роками працювали на марсоходах, орбітерах, капсулах і телескопах NASA. Але наступні місії будуть довшими й автономнішими. Тому нова архітектура вміє вимикати невикористані функції й берегти енергію для критичних операцій.
Сімейство розділили за умовами роботи. Радіаційно-загартована версія піде на геостаціонарну орбіту, у далекий космос і в довгі місії до Місяця та Марса, де апарат мусить сам ухвалювати рішення в реальному часі. Радіаційно-стійка орієнтована на комерційні супутники на низькій орбіті й отримала відмовостійкість та кіберзахист. Через сучасний Ethernet такі чипи можна з’єднувати із сенсорами або кластерами, щоб прямо на борту фільтрувати наукові зображення чи вести марсохід швидше. І ще одна приємна деталь: чипи безперервно стежать за станом системи, а безпекою керує окремий контролер.
Проєкт вели фахівці програми Game Changing Development у центрі Ленглі та інженери JPL, Лабораторії реактивного руху NASA, — від вимог і конкурсних досліджень до контракту з Microchip та оглядів конструкції. Ту ж платформу компанія просуває і в земні системи: безпілотники, енергомережі, медичне обладнання. Для космосу тут головне інше: що далі летить апарат, то дорожче коштує здатність думати на місці.