Як залякувати весь світ, але змогти тільки переграти самого себе. Про страшний «гіперзвук», ракету Х-47М2 «Кинджал» та ігріща в імітацію. Колонка Stanislav Mankov.

Нещодавно, 19.03.2022, расєянське командування бодро відрапортувало, що днем раніше застосували для знищення підземного складу в районі Делятина черговий гіперзвуковий аналоговнет, ракету Х-47М2 Кинджал.

Історія про використання гіперзвукового аналоговнету полетіла в світ, зчинила гвалт, приступи зрадоперемоги та нанесла содомію. Що ж воно таке, та «гіперзвукова зброя» та «был ли мальчик»?

Почнемо з простого. В марті 2018 х#йло видав перформанс та розмахував збройним х#єм, пригрозив всім гіперзвуковими ракетами, які не перехопити та не збити. В тому ж році на параді 9 травня чітко-ясно показали МіГ-31К з підвішеними ракетами Х-47М2, заявленими як «маневруючі гіперзвукові ракети».

Серед заявлених характеристик вундервафлі особливо виділяються:

• швидкість Mach 10
• маневри на гіперзвукові швидкості
• дальність 1500-2000 км чи 3000+ км, в залежності від носія (МіГ-31К чи Ту-22М3М)

Що таке та чим страшний «гіперзвук»?

В реальному світі «гіперзвукова швидкість» — це умовний термін, який застосовують до швидкості об’єкта, яка у 5 чи більше раз перевищує швидкість звуку у даному середовищі. Прийнятий за замовчуванням оціночний параметр — число Маха (відношення швидкостей об’єкта відносно потоку та швидкості звуку в середовищі).

Тобто, гіперзвукова швидкість польоту, М > 5.

Що ти такоє, Х-47М2 «Кинджал»!?

Зовнішнім виглядом, габаритами та масою ця нова вундервафля нахабно та прямо нагадує ракету 9М723 Іскандер-М:

• маса ~4300 кг
• довжина ~8 м
• діаметр ~1 м
• маса БЧ ~500 кг, опціонально ядерний заряд.
• ознак іншого типу двигуна, додаткових ступенів не виявлено — це одноступенева твердопаливна ракета.

Якщо щось має вигляд як Іскандер, масу як Іскандер, двигун як Іскандер — то це і є Іскандер. Навіть якщо на ньому напис «Кинджал».

Фактично, на спеціалізований перехоплювач МіГ-31БМ підвісили балістичну ракету від Іскандер-М. Особлива тяга до потужного опалення грошима у расєян.

Хмм, окай, всілякі збочення бувають.

Чим відрізняється Кинджал від його «батька», Іскандеру-М?

Ракета 9М723 комплексу «Іскандер-М» стартує з землі та підіймається на висоту ~50 км. Твердопаливний двигун працює 25 секунд. Той час, поки двигун працює — ракета набирає швидкість та може маневрувати. На висоті ~50 км аєродинамічні поверхні керування безсенсові, керування здійснюється газовими рулями. Після відпрацювання двигуна — падає по балістичній параболі, до влучання в ціль. Такий профіль польоту називають квазі-балістичним.

У випадку з ракетою Х-47М2 «Кинджал» профіль польоту такий самий, тільки старт ракети виконується в повітрі. Таким чином, це квазібалістична ракета повітряного старту. Хоча умовне позначення Х-47М2 з усіх сил намагається переконати нас, що це — крилата ракета (аля Х-22, Х-555 тощо).

Від чого залежить швидкість ракети?

Швидкість, набрана ракетою за час роботи двигуна, прямо залежить від швидкості витоку продуктів згоряння палива з камери згоряння та від кількості палива, по відношенню до загальної маси ракети.

Точні характеристики твердого палива у ворогів невідомі, але можна зробити припущення, що десь на рівні твердопаливних бустерів Space Shuttle — 2,45 км/с.

Для траєкторії на висоті 50 км це дає швидкість ракети наприкінці фази розгону в районі ~7M та дальність ~520 км. Отут є детальна стаття.

Отакої! «Старий» Іскандер — вже гіперзвуковий об’єкт, «гіперзвукова зброя». Але без потужного піару навколо та аури непереможності. Як «новий» Кинджал, у таких саме габаритах, із подібною масою загальною та масою БЧ, з однотипним двигуном може досягти швидкості 10М?

Ніяк!

Чергова гола брехня у виконанні х#йла та рф.

Наскільки для нас небезпечний цей Іскандер-М в гримі, aka Кинджал?

Однаково, що Іскандер-М, що Кинджал. У щільні шари атмосфери ракета повертається зі швидкістю 2,1 км/с або менше, на висоті 12-15 км. Системи ППО С-300, які стоять у нас на озброєнні, здатні перехоплювати балістичні цілі зі швидкістю 2,8 км/с.

Секрет із дальністю розкривається просто: бойовий радіус носія (МіГ-31К або Ту-22М3М) плюс 500 км Іскандера/Кинджалу.

Таким чином:

• розпіарений, потужно підігрітий пропагандою Х-47М2 «Кинджал» виявився старим-відомим 9М723 «Іскандером-М», але в профіль
• «гіперзвукова швидкість» виявилась взагалі цілком рядовим фактом для балістичних ракет
• швидкість в 10М для Кинджалу — недосяжна
• маневрувати «Кинджал» може тільки під час роботи двигуна
• використовувати квазі-балістичні ракети з повітряним стартом — найдорожчий спосіб запуску та безсенсовий з точки зору раціо. Це чистий понт та залякування.

Дякую за увагу.

Автор оригінального тексту: Stanislav Mankov