У новій статті описано рідкісне явище — комету, що сховалася посеред головного поясу астероїдів між орбітами Марса та Юпітера.

Об’єкт (248370) 2005 QN137, що його раніше вважали звичайним астероїдом головного пояса, привернув увагу вчених 7 липня 2021-го, коли дані системи виявлення астероїдів ATLAS показали, що він проявляє кометну активність. Унікальним його робило те, що це відбувалося вже не вперше:

Така поведінка явно вказує на те, що причиною активності є сублімація льоду. Це дозволяє вважати астероїд так званої кометою головного пояса. Зараз нам відомо близько 20 об’єктів такого роду, включно з тими, що проявляли активність тільки один раз.

Генрі Се, автор статті

Астроном також пояснив, в чому полягає особливість таких тіл:

248370 – це комета та астероїд в одному флаконі. Фактично, це астероїд головного поясу, який недавно визнали кометою. Він підходить під її визначення, тому що швидше за все складається з льоду і викидає пил в космос, але при цьому його орбіта типова для астероїдів. Саме ця двоїстість, що стирає грань між кометами й астероїдами, і робить такі об’єкти такими цікавими.

Се вдалося визначити розмір комети: діаметр її ядра — 3,2 кілометра, а довжина хвоста в липні 2021-го становила понад 720000 км, що майже вдвічі більше відстані від Землі до Місяця. Його ширина при цьому виявилася всього 1400 км — дуже мало, враховуючи таку довжину:

Такий вузький хвіст свідчить про те, що частинки пилу ледве відриваються від поверхні ядра з дуже низькою швидкістю, а також про те, що потік газу, що виходить з надр комети, дуже слабкий. Така низька швидкість зазвичай ускладнює подолання частинками пилу гравітації ядра “своїми силами”. Так що, швидше за все, щось їм допомагає. Наприклад, ядро може обертатися достатньо швидко, щоб допомогти відправити піднятий газом пил у відкритий космос. Визначення швидкості обертання ядра потребує подальших спостережень.

Причиною кометної активності зазвичай є сублімація льоду — процес його переходу з твердого стану відразу в газоподібний. Більшість комет приходять до нас з холодних зовнішніх областей Сонячної системи за орбітою Нептуна, де і знаходяться більшість часу. Під час недовгого періоду близького розташування до Сонця вони нагріваються і в результаті сублімації льоду викидають газ та пил, що й призводить до утворення всім відомих хвостів комет.

Астероїди головного пояса, навпаки, перебувають між орбітами Марса і Юпітера вже 4,6 мільярда років. Кометна активність на них вважається неможливою: через близькість до Сонця вони вже давно не містять льоду. Попри це, іноді трапляються і винятки — такі тіла, вперше виявлені Се і Девідом Джуіттом у 2006-му році, називають кометами головного пояса. Вони становлять для астрономів особливий інтерес через їх зв’язок із формуванням Землі: на думку вчених, значна частина води на нашій планеті могла бути занесена ззовні тілами з головного поясу. З огляду на те, що активність цих об’єктів свідчить про можливу наявність льоду, вони дають можливість перевірити цю теорію і розповісти багато нового про зародження життя на нашій планеті.

Джерело: Планетологічний інститут США

Посилання на наукову працю