Моя здогадка під попередньою статтею невірна, це не помилковий запуск двигунів другого ступеню, з великою вірогідністю це ще один витік палива в них.

Чомусь у мене відчуття, що відбувся запуск двигунів другого ступеню.

Ви певно зовсім не розумієте як це працює: якщо його роблять саме з такими характеристиками та оснащують саме такими інструментами, то черга на їх використання в межах тривалості основної місії вже є.

Хі-хі, ха-ха, але в черзі на час спостережень того ж Хаббла, чи Вебба гора проектів для яких їх супер здібності не потрібні, просто альтернативи простіше немає.

Миші з'їли.

Якщо система Starship таки буде близька до заявлених характеристик на кінець десятиліття, то не виключено появу ще одного варіанту долі МКС: спуск на землю по частинах з подальшою організацією на їх базі музейного комплексу.

В цій схемі є інший недолік: переліт до орбіти Місяця та назад в тісній бляшанці (зібраній по старій школі) яку ніяк до розуму не доведуть, з супердорогим запуском на ракеті, що має досить сумнівну надійність.

Дуже сумніваюся, що в перспективі найближчого часу на Starship дозволять запускати людей, про реактивну посадку пілотованої версії на вежу з елементами акробатики поки взагалі можна не згадувати. Також мала ймовірність того, що йому скоро дозволять заправлятися з людьми на борту, а без цього етапу він до місця не долетить.

Логіка трохи не така: безпосередня розробка апарату починається після обрання носія, на основі накладених ним обмежень по габаритах та масі.

Для цього треба відмовитись від "геніальної ідеї" "для економії ресурсів" будувати надважку РН на основі технологій та комплектуючих проекту Space Shuttle, з вартістю запуску в кілька мільярдів вічнозелених папірців. Як по мені, то для трансферу між Землею та Місяцем можна використати той же Starship, з виведенням на навколоземну орбіту та поверненням екіпажу на Землю з допомогою Crew Dragon.