Миші з'їли.

Якщо система Starship таки буде близька до заявлених характеристик на кінець десятиліття, то не виключено появу ще одного варіанту долі МКС: спуск на землю по частинах з подальшою організацією на їх базі музейного комплексу.

В цій схемі є інший недолік: переліт до орбіти Місяця та назад в тісній бляшанці (зібраній по старій школі) яку ніяк до розуму не доведуть, з супердорогим запуском на ракеті, що має досить сумнівну надійність.

Дуже сумніваюся, що в перспективі найближчого часу на Starship дозволять запускати людей, про реактивну посадку пілотованої версії на вежу з елементами акробатики поки взагалі можна не згадувати. Також мала ймовірність того, що йому скоро дозволять заправлятися з людьми на борту, а без цього етапу він до місця не долетить.

Логіка трохи не така: безпосередня розробка апарату починається після обрання носія, на основі накладених ним обмежень по габаритах та масі.

Для цього треба відмовитись від "геніальної ідеї" "для економії ресурсів" будувати надважку РН на основі технологій та комплектуючих проекту Space Shuttle, з вартістю запуску в кілька мільярдів вічнозелених папірців. Як по мені, то для трансферу між Землею та Місяцем можна використати той же Starship, з виведенням на навколоземну орбіту та поверненням екіпажу на Землю з допомогою Crew Dragon.

Акценту на це ніхто не робив, наскільки мені відомо. Гальмування в кілька заходів в атмосферу ідея цікава, але не для подібних місій: перед входженням КК скидає сервісний модуль, втрачаючи більшу частину автономності та можливостей для маневрування. Атмосфера неоднорідна, заздалегідь визначити місце посадки неможливо. Якщо КК не є ракетопланом з аеродинамічними пристроями керування, то звичайний захід вже дає досить значне зміщення, а де опиниться майже некерований апарат після кількох гальмувань в атмосфері вгадати неможливо.

Прототип Starship і є КН на тестах, завданням яких є відпрацювання технологій повернення обох ступенів на землю.

Як підказує логіка заснована на характеристиках його орбіти, цей апарат встановив рекорд швидкості при входженні в атмосферу, а найближчий суперник літав півстоліття тому. Тобто сарказм дещо невдалий.

З якої радості? В неї є альтернатива, чи муляє зайвий пуск на ракеті SpaceX?