Ванбо Сяо з колегами перебрав архівні записи сейсмометра посадкового модуля Viking 2, який працює… точніше, працював у Utopia Planitia з 1976 року, і показав: одна з двох неоднозначних подій цілком могла бути справжнім марсотрусом. Причому з того самого району, де майже пів століття потому InSight нарахував близько тисячі поштовхів. Статтю опублікували в AGU Advances.
З сейсмологією на Марсі від початку не склалося. На Місяці прилади Apollo відпрацювали блискуче, а от у Viking 1 сейсмометр просто не розгорнувся як слід. У Viking 2 він пропрацював 19 місяців, але сидів на палубі самого модуля — тож ловив переважно вітер, який розхитував апарат. Головним геофізичним результатом місії стала лише верхня межа марсіанської сейсмічності, а природа обох зареєстрованих подій так і лишилася незрозумілою.
Розв’язка прийшла через 42 роки. InSight сів в Elysium Planitia 26 листопада 2018-го, його сейсмометр SEIS поставили маніпулятором прямо на ґрунт — і до 15 грудня 2022 року, доки пил на сонячних панелях не задушив живлення, він записав понад 1300 подій. Серед них 90 з магнітудою 2.5–4.2 на відстанях понад тисячу кілометрів. Більшість низькочастотних марсотрусів тягнулися до Cerberus Fossae — системи паралельних розломів із можливим вулканізмом, молодшим за 100 тисяч років.
Саме звідти, судячи з нової реконструкції, прийшов і сигнал 1976 року. Виходить, Cerberus Fossae трусить щонайменше пів століття поспіль, і каталог марсіанської сейсмічності раптом подовжується на чотири десятиліття назад — за рахунок даних, які півстоліття вважали шумом вітру.