Дослідники з Копенгагенського університету разом з NASA перебрали зразки крові 52 астронавтів, які відлітали на МКС від двох до дев’яти місяців у період з 2006 по 2018 рік. Забори робила лабораторія харчової біохімії NASA в Космічному центрі Джонсона — матеріал лишився від спостережних програм з оцінки харчового статусу та випробування ProK. Роботу опублікували в Nature Communications.
Уже за кілька тижнів після старту в крові змінюється набір метаболітів — дрібних молекул, за якими видно, як працює обмін речовин і що відбувається в кишківнику. Кишкові бактерії починають помітно активніше зброджувати білок, і цей зсув тримається до самого повернення на Землю, каже співавторка роботи Джорджа Ла Барбера з кафедри харчування, фізичних вправ і спорту.
Білкове бродіння вмикається тоді, коли бактеріям закінчується клітковина і вони беруться за наступний доступний субстрат. Річ звичайна, з багатьма це трапляється й на Землі. Але в невагомості їжа проходить кишківником повільніше — на це накладається зсув рідин у верхню частину тіла, менше споживання води, а ще той факт, що з бортового раціону астронавти зазвичай вибирають лише 75–80% добової норми енергії. Менше їжі означає менше клітковини. Прямих вимірювань часу транзиту в польоті досі немає, зате експерименти з тривалим постільним режимом показують його суттєве подовження.
Продукти білкового бродіння пов’язують з ушкодженням нирок, а також із просіданням настрою та здатності концентруватися — на це вказує Ларс Уве Драгстед, старший автор дослідження. Кишківник тягне за собою значно більше, ніж дискомфорт у туалеті.
Генрік Роагер, ще один співавтор, пропонує цілком приземлені контрзаходи для тривалих польотів: більше харчових волокон, пребіотики або препарати, що прискорюють перистальтику й скорочують час транзиту. Ті самі висновки данці адресують і лікарям на Землі — лежачі пацієнти страждають на закрепи з дуже схожої причини. Для дороги до Марса раціон доведеться рахувати в грамах клітковини так само ретельно, як у калоріях.