Мені подобається такий формат від Альфи як космодовідкова, а цього разу я вирішив порозминати мізки від і додати трохи свої відповідей на деякі питання (в яких хоч номінально шарю)) від глядачів каналу – які були вже розібрані в самій космодовідковій за квітень 2024.
- Теорія втомленого фотона. Аргументи відеовідповіді звичайно ж валідні. Але можу ще досипати і тих, які були до відкриття гравітаційних хвиль. Теорія втомленого світла придумувалась як космологічна – щоб пояснити червоне зміщення. Але вона пояснювала лише одне спостережне явище в космології – і обламувалась коли треба була пояснити інші. Зокрема, в цю теорію ніяк не вписується відкрите в 1960-х реліктове випромінювання, і тим більше вивчена пізніше його анізотропія. Ще один приклад такого явища – ефект Сакса-Вольфа. Якщо по простому – світло може не лише червоніти впродовж свого поширення, але і трохи синіти – якщо воно проходить через космічні войди – області з меншою за середню густину (і гравітаційно “підвищені”). А там є трохи матерії, хоч і менше ніж всередньому у Всесвіті. Тобто згідно з втомленим світлом мало б всеодно бути почервоніння. Ну й інші ефекти спостережної космології теж не вписуються.
- Місії до альфа-центавра. Так справді, з сучасними технологіями шансів долетіти навіть до найближчої зорі – ніяких. Але! Її планують інтенсивно досліджувати здалеку. Вже в 2024 році повинен полетіти малий космічний телескоп TOLIMAN, завдання якого буде уточнити наявність планети біля Альфи Центаври методом надточної астронометрії – тобто дуже точним відслідковуванням положення зорі (ок, пари зір). Обов’язково розберемо цю місію детальніше згодом.
- Падіння енергії фотона. Хоча відеовідповідь коректна, і дійсно енергія – відносна величина, міряти її треба лише з оговоркою – в якій системі відліку, нам все ж було б цікаво – а що з точки зору звичайного спостерігача, а не фотона? І ось з цієї точки зору – так, фотони втрачають енергію! І роблять це пропорційно до розміру Всесвіту. Їхня енергія=імпульс обернена до довжини хвилі, пам’ятаєте? Один фотон повинен вміститись завжди одну і ту ж кількість раз в Всесвіт, а так як лінійні розміри Всесвіту ростуть, то мусить рости і його довжина хвиля – і значить падати енергія. А як з матеріальними тілами? З їхньою масою (енергією спокою) все гаразд – вона залишається такою ж, хоча густина енергії звісно падає відповідно до збільшення об’єму. Але ось кінетична (яка буває тільки відносна) – так, теж падає! Якщо дві кульки на початку розширення Всесвіту мали скажімо відносно швидкість в 1000 км/с, через мільярди років їхня відносна швидкість зменшиться відповідно до закону Хабла. Якщо, звісно, вони були достатньо далеко і не були гравітаційно зв’язані – бо тоді на динаміку руху гравітаційна взаємодія має значно більший вплив ніж розширення Всесвіту. Куди ж ця енергія (енергії) дівається? Нікуди. Закон збереження не виконується для Всесвіту як цілого. І це справедливо, адже закон збереження виводиться за теоремою Нетер із симетричності простору в часі – а простору то стало більше з моменту Велику вибуху. І зокрема, набагато знизилась (тобто збільшилась) енергія гравітаційного поля тієї початкової плазми, адже тепер матерія повіддалялась одна від одної. Гравітаційна енергія – енергія зв’язку, тобто потенціальної енергії в цього всього стало більше. То ж, можна собі думати що енергія яка втратилась – пішла на поповнення цієї потенціальної. Це мабуть найближче до реальності, але детальніше вже ніхто не знає)
- Як визначають маси зірок. Ідеальна відеовідповідь, просто напишу тут, що після того як я почув як Павло вимовив Діаграма Герцшпрунга — Рассела я зупинився і тут же задонатив 500 грн. на розвиток Альфа Центаври) Ще можна додати, що деколи маси компактних об’єктів, як от надмасивні чорні діри можна визначити із спектру їхніх акреційних дисків, чим вони гарячіші тим ЧД масивніші (дуже умовно). В цілому, якщо присутня ще якась фізика крім самої зорі (планета навколо неї, її магнітне поле, змінність і т.д.) тим більше шаснів уточнити її масу поза діаграмою, отже надійніше.
- Вивести з ладу супутник. Так звісно, на такій відстані навіть потужний лазер мало що зробить космічній техніці. Чи зробить? Ось, вам смачненьке, наукова робота під назвою “Effects of Chinese Laser Ranging on Imaging Satellites“. А ось цитата звідси:
If the SLR (satellite laser ranging) operators were not careful, and they ranged to an imaging satellite close to the zenith, then there is an approximately 1 in 1,000 chance that they could cause some damage to the filters covering the sensors, or possibly to a small section of the sensor itself, if the ground region viewed by the satellite as it passed overhead included the location of the laser. Ви там почитайте, цікава робота. Потужність лазерів-далекомірів для супутників складає 1-40 Вт. Так, такі лазерні указки вже можна купити онлайн. Так, в Україні є кілька станцій лазерної локації супутників (зібрати лазер і оптику ще не так складно, складніше відтрекати супутник на орбіті і попасти по ньому лазером). Більше мені мабуть не варто розповідати, але якби мене хтось запитав – космічні війська України могли б народитись з таких місій. Хоча, пошкодити фільтр чи пару пікселів – це небагато, але з іншого боку – це приємно і з чогось потрібно починати.
Це тільки перша частина моїх відповідей на запитання до АЦ, а друга, надіюсь, вийде через кілька днів. Тим часом, ви можете підписатись на мій телеграм канал, Deep Dark UA, там буде трохи більше про глибокий і не дуже космос. До скорого!