Аналізуючи мапи найближчих до нас молекулярних хмар, науковці знайшли між двома з них величезну область порожнечі.

У дослідженні, опублікованому у виданні The Astrophysical Journal Letters, розглядається об’єкт шириною в 150 парсек (майже 500 світлових років), що знаходиться на нічному небі поблизу сузір’їв Персея і Тельця. Він оточений однойменними молекулярними хмарами – областями космосу, в яких формуються зірки.

Астрономи мають дві версії походження порожнечі, й обидві спираються на вибух наднової:

На поверхні цієї величезної бульбашки формуються або вже існують сотні зірок. У нас є дві теорії. Або ж те, що ми зараз називаємо “Надоболонкою Персея-Тільця”, утворилося в результаті вибуху єдиною наднової в її центрі, що виштовхнув звідти весь газ. Або ж виною тому стала низка наднових, що спалахували протягом мільйонів років.

Шмуель Бяли, дослідник з Інституту теорії та обчислень Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики

З цього відкриття вчені зробили висновок, що молекулярні хмари Персея і Тельця — не незалежні космічні структури, а нащадки однієї наднової: “Це показує, що коли зірка вмирає, її наднова запускає ланцюжок подій, які в підсумку можуть привести до народження нових зірок” – каже Бяли.

Тривимірні мапи молекулярних хмар, складені авторами за допомогою нових даних космічного телескопа Європейської космічної агенції Gaia, є першими у своєму роді: до цього мапи подібних структур обмежувалися лише двома вимірами.

Бачити ці хмари ми могли вже десятиліття тому, проте ми ніколи не знали їхньої справжньої форми, глибини або ширини. Крім цього, ми не були впевнені, наскільки вони віддалені від нас. Тепер же їх розташування відомо з невизначеністю всього в 1 відсоток, що дозволяє нам побачити порожнечу між ними.

Кетрін Цукер, астроном з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики

Те, як саме вчені аналізували мапи хмар, було докладніше описано в окремій статті, опублікованій в виданні The Astrophysical Journal. Самі мапи є у відкритому доступі на особистій сторінці Кетрін.

Астроном також пояснила, що дає складання карт молекулярних хмар:

Є чимало різних теорій про те, яким чином з газу формуються зірки. У минулому астрономи перевіряли ці ідеї за допомогою моделей, але зараз ми вперше можемо використовувати реальні, а не змодельовані тривимірні зображення, щоб вибрати найкращі теорії шляхом їх порівняння з даними спостережень.

Це дослідження є першим, напрацювання якого публікується в журналах Американського астрономічного товариства в доповненій реальності. Просканувавши QR-код зі статті, читач може “доторкнутися” до космічної порожнечі й довколишніх хмар: “Ви буквально можете змусити Всесвіт парити над вашим кухонним столом”, – говорить Алісса Гудман, співавторка обох робіт та засновник Glue, пакета для візуалізації даних, який використовували вчені. Нові публікації вона називає прикладами “статті майбутнього” і вважає важливим кроком на шляху до інтерактивності та відтворюваності науки. Всі дані, використані в роботах, доступні в онлайн-сховищі Гарвардського університету – Dataverse.

Джерело