Шановний пан klod_ua опублікував посилання на «Концепт орбитального танкера на базе системы Starship», який отримав стримане схвалення від Маска. Я дуже втішений тим, що нарешті тема створення орбітального складу пального починає порушуватися хоча б в концептах ентузіастів і на це реагує Маск.

Розбирати та оцінювати сам згаданий концепт не бачу великого сенсу, бо концептуального в ньому бачу лише форму складського модуля, що до біса нагадує жерстяну бляшанку з-під Coca-Cola. Принаймні, я не побачив там чогось, що було б яскравою концептуальною родзинкою. Дивіться самі

The SpaceX Orbital Mega Tanker (OMT) fan-concept. @elonmusk Could something like this be useful in the long run? pic.twitter.com/FlCzoKS7h3

— SpaceXvision (@SpacexVision) March 14, 2021

Це посилання не просто порадувало мене, але й надало поштовх до низки роздумів, що вилилися у формулювання простого запитання:

Чи буде здатний бустер Super Heavy самостійно досягти Першої космічної і вийти хоча б на ННО?

Ви спитаєте — «А навіщо взагалі тягти бустер на орбіту?», і я відповім.

Припустимо, що у нас є цілком справний бустер SH, який впритул наблизився до моменту свого життя, за яким наступає пенсія, тобто утилізація. А тепер уявимо, що ми знімемо з цього бустера всі аеродинамічні елементи і посадкові опори разом з усією супутньою масою агрегатів і систем. Потім начепимо на макітру бустера «шапочку з фольги» і заллємо під горло компонентами палива.

А потім запустимо на орбіту.

Якщо нам це вдасться, ми отримаємо на ННО гігантський склад пального за один рейс. Бустер-пенсіонер не піде під ніж, а отримає шанс почати життя спочатку, уже в новій іпостасі.

Якщо нам це вдасться, ми отримаємо гігантський склад запчастин на орбіті, адже більшість Рапторів і систем їх життєзабезпечення будуть ще живими і придатними для повторного використання. Якщо якийсь пасажирський чи вантажний Старшіп, перед поверненням на Землю втратить власні двигуни, він може просто прийти на Склад і викусити все необхідне для польового ремонту.

Якщо нам це вдасться двічі, ми отримаємо ще один гігантський склад пального , але не для пари метан-кисень, а для пари водень-кисень. Для продажу вроздріб і початку комерційної діяльності задля окупності проектів.

Якщо нам це вдасться тричі, ми отримаємо гігантську орбітальну станцію, що за герметичним об’ємом буде більшою за 3(Три!) нинішніх МКС (ISS)/

Четвертий відпрацьований бустер Super Heavy може переродитися в гігантський енергетично-електролізний комплекс.

П’ятий і Шостий можуть стати Ремонтною Базою навколоземного добра і Вторчорметом відповідно.

В Сьомий можна буде туристів возити. Душ на триста готельчик точно можна буде обладнати

В Восьмий, Дев’ятий, Десятий… самі помрійте.

А потім їх усіх і в «карусель» можна скласти, і закрутити.

Гадаю, ідея такого концепту нетривіального поводження з відпрацьованими бустерами, вам вже ясна. Лишається єдине питання — чи здатен бустер самостійно дістатися орбіти?

P.S.
Так, я пам’ятаю, що в бустері всі двигуни атмосферні.

Довідково

Дійсно, орбітальний склад пального — головний інфраструктурний елемент, без якого масовані польоти на Марс виглядають дуже проблематично. Ми вже якось обговорювали тут подібні штуки, і я навіть кілька монографій присвятив цій темі. Для тих, хто доєднався до нашого клубу нещодавно, позначу відправну точку «Гексагон — це як Пентагон, але ні»