Чому на космодромі ім.Кенеді (Флорида, США) на стеллі найвидатнішим ученим у галузі астронавтики золотими літерами викарбувано ім’я українця Юрія Кондратюка.

1В закладки
headset Аудио

Перша людина, яка ступила на Місяць, американський астронавт Нiл Армстронг, перебуваючи з візитом в СРСР, спеціально побував в Новосибірську, щоб забрати з собою як святиню жменю землі від стін непоказного будинку, де жив і працював Юрій Кондратюк, щоб таким чином виявити повагу та визнати величезний внесок цієї людини у місію Аполона-11 на Місяць.
Потім Армстронг скаже: «Ця земля для мене має не меншу цінність, ніж місячний грунт».

Юрій Васильович Кондратюк (справжнє ім’я Шаргей Олександр Гнатович; нар. 9 (21) червня 1897, Полтава, Україна — місце та дата смерті невідомі, не раніше 1942) — український вчений-винахідник, один із піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів. Автор так званої «траси Кондратюка», якою подорожували на Місяць космічні кораблі «Аполлон».

Життєпис

Народився в Полтаві. Мати, Людмила Львівна Шаргей (у дівоцтві баронеса Шліпенбах гербу «Шліпенбах»), — викладачка французької мови, батько, Ігнатій Бенедиктович Шаргей, — католицького віросповідання, студент Київського університету. Вихованням маленького Олександра займались його бабка Катерина Кирилівна і нерідний дід, її другий чоловік Яким Микитович Даценко. Яким Даценко, син священиків з с. Мала Павлівка, колишньої Грунської сотні. У місті Яким Даценко людина відома — колишній земський лікар міста Зінькова, та ще статський радник, який служить у казначействі. Нерідко сам Яким Микитович, один або з Панасом Мирним відправлявся у Полтаві на Малу Садову вулицю, де жив Володимир Галактіонович Короленко. Мати Олександра Шаргея хворіла й не виходила з психіатричної лікарні. Батько Олександра ж, з категорії «вічних студентів», навчався у Німецькій імперії. Олександр Шаргей писав у автобіографічній анкеті про своїх батьків таке: «…меня выростил неродной дедушка». Після повернення до Російської імперії 1906 року Батько — Ігнатій Бенедиктович забрав із собою сина до столиці імперії Санкт-Петербургу.

Як склалася подальша доля Юрія Кондратюка

З 1910 по 1916 роки учився в Другій полтавській чоловічій гімназії і закінчив її зі срібною медаллю. Вже в старших класах гімназії він захопився проблемою міжпланетних перельотів, а через кілька років закінчив рукописну роботу, присвячену цим питанням: «Тим, хто буде читати, щоб будувати» (1918-1919 р.).

У цій роботі, незалежно від Ціолковського, оригінальним методом вивів основне рівняння руху ракети, привів схему й опис чотирьохступінчатої ракети на киснево-водневому паливі, камери згоряння двигуна із шаховим і іншим розташуванням форсунок окислювача і пального, параболоідального сопла і багато чого іншого.

Ним були запропоновані:

  • використовувати опір атмосфери для гальмування ракети при спуску з метою економії палива;
  • при польотах до інших планет виводити корабель на орбіту його штучного супутника, а для посадки на них людину і повернення на корабель застосувати невеликий злітно-посадочний корабель (пропозиція реалізована в програмі «Apollo»);
  • використовувати гравітаційне поле зустрічних небесних тіл для дорозгону чи гальмування при польоті в Сонячній системі (пертурбаційний маневр).

У цій же роботі розглядалася можливість використання сонячної енергії для заживлення бортових систем космічних апаратів, а також можливість розміщення на навколоземній орбіті великих дзеркал для oсвітлення поверхні Землі.

У 1916 році він надійшов на механічне відділення Петроградського політехнічного інституту (нині Санкт-Петербурзький державний технічний університет), але вже в листопадi того ж року був покликаний в армію і зарахований у школу прапорщиків при одному з петербурзьких юнкерських училищ. До демобілізації в березні 1918 року воював на турецькому фронті.

Після Жовтневої революції, як офіцер царської армії, був мобілізований у білу армію, але дезертирував. Наприкінці 1919 року був знову мобілізований. Щоб не воювати в Білій армії, по шляху з Києва в Одесу він втік з військового ешелону. Під час Громадянської війни вступив добровольцем в Українську народну армію (УНР).
Після того, як Київ був захоплений Червоною Армією, спробував пішки піти за кордон, але був затриманий і повернений назад, при цьому втратив всі документи.

Коли більшовики міцно обґрунтувалися при владi, Олександр Шаргей зрозумів, чим грозить йому минуле царського офіцера. І в зв’язку з цим протягом деякого часу змушений був жити в знайомих на напівлегальному положенні. 15 серпня 1921 року його мачуха Олена Петрівна Гіберман (по другому шлюбі Кареєва), що дуже любила і поважала пасинка, роздобула документи Георгія (у православній вимові – Юрія) Васильовича Кондратюка, що був на три роки молодшим Олександра. З цього моменту вчений був непідвласний своїй подальшій долі (навряд чи він залишився б живий, якби ГПУ знала його справжню біографію).

Кілька слів про людину, що подарував своє ім’я Олександрові Шаргею. Справжній Кондратюк народився 13 серпня (26 серпня по новому стилю) 1900 року в місті Луцьку Волинської губернії (нині територія України), а 1 березня 1921 року, будучи студентом Київського університету, помер від туберкульозу легень.

Його рідний брат Володимир Васильович Кондратюк викладав в одній з київських шкіл, у якій училася зведена сестра Олександра — Ніна Ігнатіївна Шаргей. Олена Петрівна Гіберман-Кареєва умовила його передати документи померлого брата Олександрові. Цю таємницю знали усього кілька людей і зберігали її довгі роки. Олена Петрівна повідомила її дочці Ніні лише перед своєю смертю. У 1977 році Ніна Ігнатіївна Шаргей дала письмові показання Спеціальній комісії про обставини зміни імені і прізвища її зведеним братом Олександром Ігнатійовичем Шаргеем.

З 1921 по 1927 роки новоспечений Кондратюк працював на Південній Україні, на Кубані і Північному Кавказі, починаючи з мастильника і причіплювача вагонів і кінчаючи механіком на елеваторі. У 1927 році Кондратюка запросили в Новосибірськ для роботи в «Хлібопродукті», де йому довелося брати участь у будівництві й удосконаленні елеваторів (саме тоді він побудував знаменитий елеватор «Мастодонт» – зерносховище на 10000 тонн, побудоване без жодного цвяха).

У 1929 році він видав у Новосибірську на власні кошти тиражем 2000 екземплярів книгу «Завоювання міжпланетних просторів», у якій була визначена послідовність перших етапів освоєння космічного простору. Більш докладно розглядалися питання, підняті в його ранній роботі «Тим, хто буде читати, щоб будувати». Зокрема, у книзі було запропоновано використовувати для постачання супутників на навколоземній орбіті ракетно-артилерійські системи (у даний час ця пропозиція реалізована у виді транспортної системи «Прогрес»). Крім того, у роботі були досліджені питання теплового захисту космічних апаратів при їхньому русі в атмосфері.

Цікавий той факт, що в передмові до книги Кондратюк написав, що запропоновані ним технічні рішення можуть бути реалізовані вже на досягнутому рівні розвитку техніки, особливо американцями. Але довелося чекати ще кілька десятиліть, щоб усі пропозиції поступово знайшли своє застосування в ракетобудуванні і космонавтиці в СРСР і США.

У зв’язку з тим, що книга була опублікована удалечині від Москви дуже маленьким тиражем, вона не змогла одержати широку світову популярність і вплинути на розвиток реальних зразків ракетної техніки і практичної космонавтики. І, хоча в 1947 році книга була опублікована повторно уже видавництвом «Оборонгіз», вона так і не одержала широкої популярності. В даний час її можна розглядати тільки в історичному аспекті.

Життя змусило Ю. В. Кондратюка займатися питаннями, що не відносяться до освоєння космічного простору, хоча, як він сам писав, усе, чим він займався крім космосу, було лише способом заробити грошей для подальших досліджень в області виходу в неземний простір.

30 липня 1930 року Ю. В. Кондратюк разом з декількома іншими співробітниками «Хлібопродукту» був арештований з обвинуваченням у шкідництві. Одним з пунктів обвинувачення було те, що він будував «Мастодонт» не тільки без креслень, що саме по собі було серйозним порушенням правил будівлі, але і без цвяхів. Місцеве керівництво прийшло до висновку, що будівля не витримає такої кількості зерна і розвалиться, погубивши тим самим 10000 тонн зерна. 10 травня 1931 року Ю.Кондратюкa засудили на три роки таборів (посмертно, через 39 років! cудова колегія по кримінальних справах Верховної Ради РСФСР своїм визначенням № ОС-70-8 від 26 березня 1970 року реабілітувала Кондратюка «за відсутністю складу злочину»). Насправді, «Мастодонт» простояв більше 60 років, і згорів в середині 1990-х років…

…Однак замість таборів Юрій Васильович був притягнутий до роботи в утвореному в Новосибірську спеціалізованому бюро № 14 по проектуванню вугільних підприємств. Там він проробив до серпня 1932 року, встигнувши одержати патент і авторське посвідчення в галузі гiрношахтного устаткування. Ним були опубліковані статті по ряду спеціальних проблем: прискорення і полегшення прохoдки шахт з механізацією бетонних і породозабірних робіт, збереження бетону високого опору і постійної кріпи шахтних стовбурів, залізобетонний копер.

Ще працюючи в Бюро № 14, Ю. В. Кондратюк ознайомився з умовами конкурсу на ескізне проектування могутньої Кримський вітроелектростанції (ВЕС), оголошеного Наркоматом важкої промисловості (Наркомтяжпром). Проект станції був виконаний у співавторстві з П. К. Горчаковым, а пізніше до проекту залучили інженера Н. В. Нікітіна, майбутнього творця Останкінської телевежі в Москві. Ескізне проектування ВЭС було довершено в листопаді 1932 року і незабаром автори проекту одержали дозвіл ГПУ на поїздку в Москву.

По настійному проханню Наркомтяжпрома в 1933 році Кондратюка достроково звільнили від висилки, і він зміг прибути у Москву для презентування проeкту. На конкурсі проект команди Кондратюка був визнаний кращим. Остаточно технічний проект був дороблений до середини лютого 1934 року. У 1937 році на горі Ай-Петрі в Криму по підготовлених робочих кресленнях почалося будівництво фундаменту станції. Однак вже в 1938 році було прийняте рішення про припинення проектування і будівництва могутніх ветроэлектростанций. У зв’язку з цим у наступні два роки Кондратюку довелося займався проектуванням малих вітрових електростанцій у Проектно-експериментальній конторі вітроэлектростанций (ПЕКВЕС).

22 червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна. Дотепер невідомо, як і коли закінчилося життя Юрія Васильовича Кондратюка. Вірогідно відомо, що 4 липня 1941 року він записався в ряди народного ополчення і служив у роті зв’язку 2-го стрілецького полку Дивізії народного ополчення Київського району Москви. 7 липня полк відправився на фронт і зайняв оборону в 150 кілометрах від Москви. 3 жовтня 1941 року бійці народного ополчення, зараховані на той час до складу Червоної Армії, вступили в бої з німецько-фашистськими військами.

Подальша доля Кондратюка покрита таємницею. Деякі товариші по службі у своїх спогадах називають 3 жовтня 1941 року датою його загибелі. Однак більш пізні дослідження дозволили установити, що ще в січні 1942 року Кондратюк одержував грошове постачання в частині, про що свідчить його автограф у роздавальній відомості. За однією з версій загинув 23 лютого 1942 року під містом Кіровим Калузької області. Похований у братській могилі, розташованій у сосновому лісі на околиці міста Кірова Калузької області (в кінці вулиці Красний Бор, за 20 метрів від дороги Кіров — Верхня Пісочня; 54°05′11″ пн. ш. 34°16′53″ сх. д.).

Відповідно до ще однієї версії, Кондратюк не загинув, а був узятий у полон німцями, і згодом працював разом з Вернером фон Брауном над проектом ракети «Фау-2». На користь цієї версії свідчать документи одного німецького ракетника, у яких згадується якась людина на прізвище Кондратюк, з яким цьому ракетнику довелося працювати.
Тому цілком можливо, що по тій чи іншій причині він виявився в німців і працював разом з фон Брауном. Імовірно, що в цьому випадку йому знову довелося перемінити своє ім’я. Після закінчення війни, коли частина німецьких ракетників виявилася в США, а інша частина в СРСР, Кондратюк, з новим прізвищем і новою біографією, також був змушений перебратися в США, де і працював по ракетній тематиці, знову перемінивши своє ім’я.

За версією Джона Хуболта (oдин з керівників американської програми «Аполлон») Кондратюк помер у 1952 році… ???

Проте найбільш ймовірною є версія, що вінвсе ж загинув у концтаборі. Як аргумент прихильники даної версії приводили факт виявлення після війни в Пенемюнде рукописного зошиту Юрія Кондратюка з формулами і розрахунками по ракетній техніці.

Внесок в науку і міжнародне визнання.
Юрій Кондратюк увійшов до історії науки і техніки як автор багатьох оригінальних ідей (і не лише для космосу), реалізованих його послідовниками в практиці розвитку ракетно-космічної галузі. Зокрема, він вперше обґрунтував економічну доцільність вертикального злету ракет, створення проміжних баз під час польотів, гальмування у верхніх шарах атмосфери, використання сонячної енергії космічними апаратами тощо. Очевидно, найбільшим його досягненням є проект розрахунків польоту людини на Місяць, який використали американці, реалізовуючи запуск астронавтів на природний супутник Землі. Наприкінці 1960-х років журнал «Лайф» познайомив читачів з деякими деталями підготовки американської програми «Аполлон». У Головному управлінні пілотованих польотів при Національному управлінні з аеронавтики та дослідження космосу (NASA) під час обговорення варіантів польоту на Місяць виникла суперечка між групою Вернера фон Брауна і групою Джона Хуболта, яка пропонувала вивести корабель на навколомісячну орбіту, потім відокремити й спустити на Місяць спеціальну кабіну. Цю ідею, з котрою пізніше погодилися всі керівники американської програми, взяли з книги Юрія Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів».

«Коли березневого світанку 1969 року я схвильовано спостерігав на мисі Кеннеді за стартом ракети, що мала понести корабель „Аполлон-10“ у напрямку до Місяця, — згадував Д.Хуболт, — я думав про українця Юрія Кондратюка, що розрахував трасу, по якій повинні були летіти троє наших астронавтів».

Hа Місяці вдячні американці назвали на його честь кратер, планета-астероїд №3084 також носить ім’я Юрія Кондратюка. У Флориді (США) на космодромі на стеллі найвидатнішим ученим у галузі астронавтики золотими літерами викарбувано його ім’я.

Траса Кондратюка — найбільш енергетично вигідна траса космічного польоту на Місяць з планети Земля. Розрахована українським вченим Юрієм Кондратюком (Олександром Шаргеєм) і опублікована ним у книзі «Завоювання міжпланетних просторів». Равликова траєкторія польоту космічного корабля на Місяць була використана американцями у проекті «Аполон».

Cхема польоту на Місяць за Кондратюком
Схема польоту на Місяць за Кондратюком: політ на орбіту Місяця — старт на Місяць з орбіти — повернення на орбіту і стиковка з основним кораблем — політ на Землю.
Джон Хуболт пояснює значення Траси Кондратюка

Джон Хуболт, один з керівників американської програми «Аполлон» у 1969 році зазначив стосовно розробок Кондратюка: «Кондратюк приблизно 50 років тому розрахував, що схема відділення останнього модуля від космічного корабля-носія, є в енергетичному відношенні найкращим способом посадки на Місяць». А це означає, що політ американських астронавтів на Місяць виконаний по «трасі Кондратюка».

Астронавт Ніл Армстронг.
Командир «Аполлона 11», який виконав політ на Місяць та перший землянин, який ступив на його поверхню (20-21 липня 1969).
Таким чином він здійснив мрію Кондратюка («Лунар-орбіт-рандеву»)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

21
Войдите, чтобы видеть ещё 4 комментариев, участвовать в обсуждении и не видеть рекламу.
Юрий Г.
Вечность назад

Юрій Васильович Кондратюк, як ворог народу, відбував покарання у таборах ГУЛАГу. Достемно не відомо як і коли він пішов з життя. Інший український вчений та інженер-консруктор ракетної техніки Сергій Павлович Корольов також як ворог народу відбував покарання у таборах ГУЛАГу, але йому пощастило більше - в кінці кінців він був реабілітований. І працював як керівник і головний конструктор найбільшого в СРСР ракетного центру — ОКБ-1, йому підпорядковувалася діяльність багатьох НДІ та КБ. Bін був творцем радянскої космічної програми. Життя головного конструктора обірвалося рано, це трапилося 14 січня 1966 року. Причиною смерті стала хірургічна операція, під час якої зупинилося серце науковця. Офіційна версія замовчує певні деталі, що, власне, і стали причинами смерті. Під час одного із допитів слідчий НКВС вдарив Сергія Корольова графином у обличчя, що призвело до масштабного перелому щелепи. У таборах кістки зрослися неправильно, через що щелепи Корольова більше не могли відкриватися у повному обсязі. Через ці наслідки, під час операції Корольова не змогли екстрено інтубувати — тобто ввести у його трахею трубку для штучного дихання і підтримання рівня кисню в крові. Найімовірніше, саме це і призвело до наростання серцевої недостатності і подальшої смерті. Також, iснує ще така версія, що C.Корольов приїздив до Кондратюка. Кондратюк отримав наполегливі і вигідні пропозиції про співпрацю від С. П. Корольова, проте відповів відмовою, мотивуючи його зобов'язаннями з будівництва ВЕС. Інша версія історії говорить, що причина відмови була в тому, що робота над військовими проектами передбачала жорсткий контроль з боку НКВД. При перевірці біографії міг бути розкритий факт підробки документів і білогвардійський минуле - з усіма наслідками, що випливають (таборами і/або швидким розстрілом).

Весёлый Илон
Вечность назад

Так, не просто дядько якийсь, а Стовп практичної астронавігації, поруч з Гоманом. Добре, що такий розлогий і змістовний матеріал по ньому зібрали в одному місці. Бо досі мені тряплялися лише фрагментарні публікації

Дмитрий Олегович
Вечность назад

Дякую, теж вчора побачив той пост на Реддіт, зацікавився. Щоправда, заголовок допису бажано на україномовний змінити :)

Показать скрытые комментарии

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Отправить Отмена
[X]
Если не получается зайти отсюда, попробуйте по ссылке.