Щілина Кассіні — історія і сучасність

В закладки
headset Аудио

Джованні Кассіні любив дивитись на Сатурн. Сатурн був найдивнішим об’єктом, який можна побачити в небі. Якесь кільце, якийсь дивний супутник… Він відкрив чотири нових, дав кожному ім’я (Япет, Рея, Тефія, Діона), а все разом назвав «зірками Людовика». Астрономи, звичайно, ширяють серед зірок, але цей був хитрий і розумів, що, нехай навіть ти голова Паризької обсерваторії, королю іноді треба потішити. Він так часто дивився на Сатурн, що одного разу в суцільному диску кільця зміг розгледіти чорну смугу, що обіймає улюблену планету, а потім пояснити, що, власне, він побачив. Цю щілину пізніше назвуть його ім’ям.

Знімок зроблено 17 жовтня 2012 року, коли Сатурн виявився між зондом «Кассіні» і Сонцем. Кільця підсвічені зі зворотнього боку, планета відкидає на них еліптичну тінь. У кадр потрапили також два супутника Сатурна: ближче до кілець — Енцелад, далі — Тефія. Фото: NASA / JPL-CALTECH / SSI

Пройде багато (з людської точки зору) років, він помре в Парижі, шанований, успішний і вже зовсім сліпий. Джованні Доменіко Кассіні було 87. Для XVIII століття, м’яко кажучи, поважний вік.

Пройде зовсім небагато (з точки зору вічності) років, і до Сатурну підійде незграбний, як і всі космічні наукові лабораторії, об’єкт. Він летів сюди, до кілець, майже сім років, з 1997-го. Одне із завдань — зрозуміти, з чого кільця складаються, інша — розгледіти, що знаходиться в щілині Кассіні.

Людина Кассіні, яка першою побачила її… Апарат «Кассіні», який через майже 350 років першим підійшов так близько до неї…

Зліва: Затемнені ділянки на кільцях — тіні, що відкидаються Сатурном в різні сезони сатурніанського року. Ілюстрації до книги «Сатурн і його система» британського астронома Річарда Проктора.1865 рік. Фото: DIOMEDIA.
Справа: Марія Клара Еймарт «Фази Сатурна» Блакитний папір, пастель 1690-і роки. Такими кільця бачилися спостерігачам, які користувалися примітивною оптикою XVII століття. Клара Марія Еймарт (1676-1707) — дочка німецького художника і гравера Георга Еймарта, пристрасного аматора астрономії. У 1678 році він побудував приватну обсерваторію, де Клара проводила самостійні спостереження.
Зліва: «Планета Сатурн». Гравюра з книги Алена Малле «Опис світу». Париж, 1683 рік.
Справа вгорі: Сатурн і система його кілець, замальовані 30 грудня 1874 року. Кольорова літографія по малюнку французького астронома Етьєна Трувело. 1877 рік.
Справа внизу: Знімок області кільця С і частини кільця В, зроблений апаратом «Вояджер-2» 23 серпня 1981 року з відстані 2,7 млн кілометрів. В області знімка помітні більше 60 окремих тонких кілець. Фото: ОКСАНА Олексіївська, DIOMEDIA (X2), NASA / JPL.

Звіт «Кассіні» про дослідження кілець Сатурна

З чого вони складаються? Зі шматків льоду розміром від кількох сантиметрів до десятків метрів, причому дрібних більше. Крижини стикаються по кілька сотень разів за один оберт навколо планети. Пролітаючи 20 кілометрів за секунду, вони взаємно стикаються зі швидкістю не вище 0,1 см/с — настільки слабо, що навіть не відскакують одне від одного.

Чому вони нерівні?

Незабаром після сатурніанського рівнодення в серпні 2009-го, коли Сонце перетнуло екватор планети, кільця вдалося сфотографувати в його косих променях. Виявилося, що кільце С не ідеально пласке: ним з інтервалами 30-80 кілометрів біжать хвилі висотою до 20 метрів. Швидше за все, це результат удару комети. Інший сюрприз — схожі на лопатки турбіни рівні западини в кільці F. На думку Карла Мюррея з Лондонського університету, такі «лопатки» — наслідки близьких підходів до кільця Прометея, супутника Сатурна. У центральній частині кільця носяться крижані гори висотою від 10 до 30 кілометрів, стикаючись зі швидкістю до 30 м/с. Це кільце могло з’явитись недавно, близько мільйона років тому, в результаті руйнування древнього супутника, і це руйнування ще триває.

Навіщо нам спостерігати за ними? Кільце F яскраво демонструє боротьбу двох сил — гравітаційного тяжіння і припливної руйнації. Планети своїм могутнім тяжінням викликають припливи на власних супутниках, і коли ті підходять на небезпечну відстань, їх розриває на частини. Ті ж процеси — постійне злипання і руйнування — йдуть і в головних кільцях Сатурна, і, що важливіше, в галактиках і протопланетних дисках. Поведінка супутників в товщі кілець показує, як зароджуються планети навколо молодих зірок. А хвилі щільності, що біжать кільцями Сатурна, аналогічні до збурень, що виникають в рукавах спіральних галактик.

Зліва: Темні борозни в кільці F виникають під впливом супутника Прометея. Маючи злегка витягнуту орбіту, супутник періодично наближається до кільця і силою тяжіння «краде» його речовину.
Справа: У рівнодення стали видимі крижані «хмарочоси» висотою 2,5 кілометра (при середній товщині кілець 10 м) біля зовнішнього краю кільця B — сліди гравітаційного впливу невидимих масивних тіл. Тіла розміром до 1 км обертаються біля краю щілини Кассіні, що розділяє кільця А і B.
Зліва: Супутник Сатурна Дафніс, який то пірнає під кільце A, то злітає над ним. По краях щілини Кілера слідом за Дафнісом біжать хвилі висотою до півтора кілометрів.
Справа: Титан, найбільший супутник Сатурна діаметром понад 5000 кілометрів, кидає широку тінь на поверхню планети. Знімок зроблено «Кассіні» в інфрачервоному діапазоні з відстані 2,1 млн кілометрів, коли зонд перебував трохи вище від площини кілець. Кут між Сонцем, планетою і «Кассіні» на цей момент становив 95 градусів. Фото: NASA / JPL-CALTECH / SSI (X4)
Зліва: Влітку 2005 року «Кассіні» спостерігав покриття кільцями Сатурна зірки Міри. Її тьмяніння в ході послідовних витків апарату 1 і 2 говорить про наявність в кільці А витягнутих утворень розміром до 50 м, орієнтованих під певним кутом.
Справа: Для оцінки розмірів частинок, з яких складаються кільця, «Кассіні» посилає крізь них радіосигнал на Землю. Крізь кільце проходять лише хвилі, довжина яких більше середніх розмірів крижаних часток. Пурпуровим кольором показані області з малою щільністю частинок розміром менше 5 см, зеленим і блакитним — області з високою концентрацією таких частинок. Широка біла смуга в кільці B — область, насичена і частинками розміром в декілька сантиметрів, і багатометровими брилами.
Борозни всередині кільця С, що нагадують хвилі на воді від кинутого каменя, могли виникнути лише в результаті зовнішнього впливу. «Рифлена поверхня кільця вказує на те, що в 1983 році, ймовірно, удар комети нахилив орбіту кільця», — пояснює астроном Метт Хедман. На його думку, комета була невелика — в тисячу разів легше від комети Галлея. Фото: NASA / JPL, NASA / JPL-CALTECH / SSI

Скільки ж їм років?

Однозначної відповіді немає. Результати спектрального аналізу говорять, що на 95% кільця складаються з водяного льоду. Трохи «бруднішим» є кільце С і щілина Кассіні — ймовірно, їх засмітили астероїди, що складаються з вуглецю і кремнію. Така чистота означає, що кільця утворилися порівняно нещодавно. На «юний» вік (в 10 разів молодше Сонячної системи) вказує і взаємне розташування кільця А і найближчих супутників. Однак, створена групою Себастьєн Шарноза комп’ютерна модель допускає, що кільця цілком могли утворитися одночасно із Сатурном, і за 4,5 мільярда років стати такими, якими ми бачимо їх сьогодні. Метт Хедман вважає, що для вирішення цієї суперечки потрібні роки. За цей час ми дізнаємося більше про рух супутників Сатурна і його кілець, зрозуміємо закономірності їх переміщення і розрахуємо, що ж саме відбувалося в минулому.

Звідки вони взялися?

Щоб відповісти на питання про їх походження, потрібно знати вік кілець. Але існують гіпотези. Першу висловив в 1848 році французький астроном Едуард Рош. Він довів, що об’єкт, який є купою каміння, пов’язаною лише гравітацією, буде розірваний припливними силами, якщо підійде до планети ближче певної відстані (межа Роша). Мабуть, це сталося на орбіті Сатурна з якимось небесним тілом.

Але є проблема. Якщо кільця — це залишки стародавнього супутника, то чому вони такі чисті і не містять важких елементів? Протиріччя намагалася пояснити американська дослідниця Робін Кенап, авторка гіпотези виникнення Місяця в результаті удару об Землю протопланети розміром з Марс. У 2010 році Кенап опублікувала розрахунки, згідно з якими кільця — це залишки великого супутника розміром з Титан, який колись існував. Він мав тверде ядро і крижану оболонку. Сатурн наблизив до себе цей супутник, зірвав з нього легкі шари, а кам’янисте ядро поглинув. Зірвана оболонка залишилася на орбіті і, значно втративши в масі, утворила чисті крижані кільця.

Апарат «Кассіні» став першим штучним супутником Сатурна. Він повинен був завершити роботу, вимкнути прилади й перетворитися просто на шматок металу у 2008 році. Але життя йому продовжили спочатку до 2010-го, а потім до 2017 року: потужності трьох плутонієвих термоелектричних генераторів тоді ще вистачало для підтримки життєдіяльності апарату.

Джерело:  http://www.galactic.name/vokrug_sveta/saturn_cassini.php

За матеріалами: http://www.vokrugsveta.ru/vs/article/8063/

Переклад — Олекса Логойда

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

17
Войдите, чтобы видеть ещё 2 комментариев, участвовать в обсуждении и не видеть рекламу.
Вернер фон Браун
Вечность назад

Дякую, прочитав з задоволенням. Дуже цікава стаття. Відкрив для себе нові факти)

Армстронг Н.
Вечность назад

Відповідаю пану Морфеус на його зауваження про баг Яндекс-браузера: // Цитата "Обнаружил баг. Пользуюсь Яндекс.Браузером Версия 20.2.3.213 После перехода на статью воспользовался переводчиком (браузер автоматически предложил перевод на русский язык, от яндекса). Навжал кнопку слушать. Пошло воспроизведение текста на русском языке. Ничего более не делал, слушал, не проматывал статью. После некоторого время началось воспроизведение текста на украинском. Меня это не устраивает как пользователя. Ещё не смог сходу остановить прослушивание. Повторное нажатие на кнопку воспроизведения перезапускает звук, а не останавливает его. Отдельной кнопки не нашёл. Пришлось обновить страницу для отключения воспроизведения." // Цитата Як саме в Яндекс-браузері побудовано механізм перекладу, а тим паче, голосового відтворення текстів, я не знаю. Думаю, Вам слід звернутись до Яндексу за рішенням цієї проблеми. P.S. Я б не став користуватись потенційно небезпечним та, за деякими даними, шпигунським софтом, яким є Яндекс-браузер. Але це особиста справа кожного.

Дмитрий Олегович
Вечность назад

Дякую, дуже цікава стаття.

Показать скрытые комментарии

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Отправить Отмена
[X]
Если не получается зайти отсюда, попробуйте по ссылке.