Підполковник Мігаіл Іштванович Вардаі керує відділом контролю озброєнь в угорському Міноборони — і в колонці для SpaceNews попереджає: штучний інтелект на орбіті одночасно рятує і загрожує. Той самий алгоритм, що автономно уводить супутник від зіткнення чи обробляє знімки Землі для країни без власних наземних потужностей, легко перетворюється на інструмент нової гонки озброєнь.
Проблема починається з права. Стаття 2(4) Статуту ООН забороняє державам застосовувати силу — але «сила» історично означала фізичний вплив, і кібератака автономної системи в цю рамку вже не вписується. Гірше те, що стаття говорить про наміри держав, а машина намірів не має. Комісія міжнародного права ООН постановила: відповідати за свої дії машина не може. Сховатися за «це вирішив алгоритм» державі не дадуть — відповідальність усе одно на власнику зброї.
На Землі про смертоносні автономні системи (LAWS) сперечаються ще з женевської Конвенції про звичайні озброєння, і головна вимога — людина має лишатися в контурі рішення. У наземному бою людина встигає відреагувати не повільніше за машину. В космосі — ні. Об’єкти летять тисячі метрів за секунду, рішення доводиться ухвалювати за частку секунди. Автономна зброя цілком може сплутати уламок сміття з ракетою, а плановий тест — з атакою.
Юридичний фундамент, на якому все тримається, дірявий від початку. Договір про космос 1967 року забороняє виводити на орбіту ядерну зброю та інші засоби масового знищення, але звичайні космічні озброєння майже не чіпає. А з 2005 року чотири країни провели два десятки випробувань протисупутникової зброї — такого темпу не було з 1960-х. Додайте подвійне призначення: майже будь-який маневровий апарат на орбіті потенційно вже зброя.
Вардаі не пропонує заборон — він робить ставку на гнучкі домовленості, які можна переписувати, бо жорсткий договір застаріє ще до підписання. Прозорість щодо роботи алгоритмів, взаємна відмова бити по супутниках за допомогою ШІ, спільне використання того самого ШІ для стеження за орбітальним сміттям, особливо на користь бідніших держав. Рішення наступних п’яти років, за його словами, визначать безпеку космосу на наступні п’ятдесят.