Цукри — це каркас ДНК і РНК та паливо метаболізму, і одне з найбільших питань про походження життя звучить просто: звідки вони взялися на ранній Землі? Лабораторні досліди показують, що в первісних умовах цукри самі по собі майже не утворюються. Рибозу й глюкозу вже знаходили в метеоритах і зразках астероїдів — натяк, що частина цих молекул прилетіла з космосу. Але в міжзоряному середовищі жодного цукру раніше не фіксували.
Тепер побачили. Команда під керівництвом Ізаскун Хіменес-Серра з іспанського Центру астробіології (CAB) виявила ерітрулозу — чотиривуглецевий кетозний цукор, той самий, що трапляється в малині та засобах для автозасмаги. Молекулу зловили в бік молекулярної хмари G+0.693−0.027 біля центру Чумацького Шляху. Раніше, ще у 2000-му, там фіксували двовуглецевий гліколальдегід, але справжнім цукром його не вважають — для цього потрібен щонайменше трикарбоновий каркас.
Сигнал впізнали за 12 спектральними лініями, що збіглися з лабораторним «відбитком» ерітрулози, знятим в Університеті Країни Басків. Спостереження вели 40-метровий телескоп Yebes і 30-метровий IRAM. Ерітрулоза виявилася щонайменше у вісім разів рясніша за схожі тривуглецеві цукри, яких у тому ж регіоні не знайшли взагалі.
Це ламає звичну логіку астрохімії, за якою молекули ростуть, послідовно приєднуючи атоми вуглецю по одному. Разом з хіміками з Естремадури та Радбаудського університету команда показала інший шлях: ерітрулоза здатна складатися прямо в міжзоряному льоду з простіших двовуглецевих спиртів і альдегідів.
За виміряною кількістю дослідники прикинули, що під час пізнього важкого бомбардування 4,1–3,8 млрд років тому на Землю могло випасти від 0,5 до 50 млн тонн цієї речовини. Наступна ціль — рибоза, безпосередня складова РНК. Якщо і її знайдуть у космосі, розмова про позаземне походження життєвої хімії стане предметнішою.