Я з дитинства цікавився космосом. Дивився про планети на телевізорі, грав у вторгнення космічних курей на комп’ютері, багато разів передивлявся ілюстрований атлас Всесвіту, який досі люблю та поважаю.
Мене досі приголомшує тий факт, що ми майже всю нашу історію пізнавали Всесвіт виключно із невеличкого острівця, придатного для існування життя, який ми називаємо Землею. А пізнавати Всесвіт з космосу почали лише із другої половини минулого століття.
Якщо уявити, що космос – це океан, то ми зайшли в нього ледве чи не по щиколодку, а намагаємося заглянути в Маріанський жолоб.
Технології не стоять на місці. Якщо раніше всі спостереження проводилися ‘на око і дозволяли нам лише бачити рух точок на небі, то зараз ми можемо спостерігати за центрами галактик, досліджувати планети навколо інших зорей та багато чого іншого.
Але ми не бачимо нічне небо таким, як його бачили наші пращури. Я не говорю про рух зірок по небосхилу, або зникнення певних небесних світил, я говорю про світлове забруднення.
Звичайний Іван з Бєлгорода вийшов глянути на вечірнє небо
Світлове забруднення
Приборкавши вогонь, люди почали невпинно користуватися його благами. За допомогою вогню готували їжу, відганяли хижаків, виготовляли продвинуті знаряддя праці. З ним з’явилося і перше штучне освітлення, якість якого, звісно, не могла конкурувати зі сонячним, але зробило ідеальне середовище для доповідання анекдотів, як от:
– Скільки панків треба щоб закрутити лампочку?
– Три.
– Один буде закручувати, а два інших стояти поряд і говорити, що він продався системі.
Поява електрики й лампочок змінила ритм життя людей, дозволила комфортно працювати як і вдень, так і вночі.
Ми розпочали освітлювати все навколо: від хижин у глуші до клавіатур ноутбуків під нашими пальцями.
Ми дійшли до такого рівня розвитку, коли вночі небо в місті виглядає так, наче ще сутінки. Не видно більшості зірок, не кажучи вже про рукав Галактики та інші об’єкти далекого космосу. Це є проявом світлового забруднення, яке заважає як любителям астрономії, так і професійним вченим в обсерваторіях досліджувати космічний океан.
Але чи не завдав нам такий спосіб життя якоїсь шкоди окрім естетичних аспектів?
Literally me минулої зими
Це що, нам треба відмовлятися від нічного освітлення, щоб на вулицях бандюгани ходили, і все заради того, щоб якісь там астрономи могли на небо подивитися? Нам що, робити нічого? Краще б ви на завод пішли працювати, а не цією дурньою займалися
© Якийсь дід
Але не все так просто, давайте розглянемо це крок за кроком:
…відмовлятися від нічного освітлення, щоб на вулицях бандюгани ходили
Не обов’язково відмовлятися від усього нічного освітлення. Можна зробити його більш вузьконаправленим, а отже й більш ефективним. Приблизно 30% світла від зовнішнього освітлення в США йде внікуди (отже збільшує кількість світлового забруднення). Головна причина – використання джерел світла, які не є екранованими (вузьконаправленими).
Екрануючи джерела світла та прибираючі освітлення з місць, де воно не потрібне, ви не лише знизите рівень світлового забруднення, а й зекономите електроенергію, що допоможе нашій планеті.
Також важливо зменшити кількість зовнішнього освітлення на будівлях, особливо коли воно не потрібне. Можна використовувати підсвічування архітектурних об’єктів не знизу вгору, а зверху вниз, або взагалі відмовитися від нього.
… і все заради того, щоб якісь там астрономи могли на небо подивитися?
Ні, діду, не лише заради цього.
Світлове забруднення – це зло. Воно впливає і на тебе, і на твою жінку, і на твою онучку, і на твого сусіда дядю Гришу, і на твою собаку, і на кого хочеш, якщо коротко.
Від природи наші циркадні ритми (циклічні коливання інтенсивності різних біологічних процесів, пов’язаних зі зміною дня і ночі) налаштовані так, щоб ми, власне кажучи, прокидалися зі сходом сонця та заходили спати із заходом сонця. В організмі цей процес контролюється мелатоніном, гормоном сну, який виробляється в більшій кількості вночі при недостатньому освітленні та сприяє покращенню сну.
Але через те, що ми майже весь час оточені світлом, вироботка мелатоніну зменшується, ми починаємо довше засинати та гірше спати. Також є дослідження, які вказують на те, що підвищення рівня світлового забруднення може призвести до підвищення ризику ожиріння та депресії.
Темніше небо корисне не лише астрономам, але і безлічі нічних тварин, які залежать від місячного і зоряного світла для навігації в пошуку їжі, притулку та партнерів. Виявлено, що штучне світло вночі порушує місячний компас, глибоко врізаний у ці види, як часто один з їх ключових інструментів для забезпечення життєвої активності та виживання
До прикладу, дитинчата морських черепах мають вроджену тенденцію рухатися в напрямку найяскравішого світла. На природних пляжах найяскравіший напрямок, як правило, вказує на відкрите небо вночі, відображене від океану.
Дитинчата черепах, які повзуть в бік штучних джерел світла, діють відповідно до того ж інстинктивного реагування, яке спонукає їх рухатися в бік моря на природньо освітлених пляжах. Вигляд зовнішньої яскравості і блиску штучного освітлення часто зводить дитинчат з розуму … і дитинчата ігнорують інші візуальні вказівки та рухаються в бік штучного світла незалежно від його розташування відносно моря.
Деззорієнтація через штучне освітлення призводить до смерті тисяч дитинчат морських черепах щороку в Флориді і становить серйозну проблему збереження морських черепах.
Нам що, робити нічого? Краще б ви на завод пішли працювати, а не цією дурньою займалися
Діду, йди телик дивитися, а потім з дядьком Гришею в нарди грати, їй-богу
Темпи світлового забруднення
Дослідження підтверджує, що в середньому по всьому світу нічне небо стає яскравішим приблизно на 9,6% кожен рік через світлове забруднення.
Швидкість, з якою зірки стають невидимими для людей в міському середовищі, є вражаючою
заявив Крістофер Киба, співавтор дослідження та представник Центру геонаук GFZ Німецького наукового дослідницького центру.
18 років тому людина, яка спостерігає за зірками в місті, в середньому бачила 250 зірок, що освітлюють темряву над головою. Сьогодні лише 100 було б видно, згідно з дослідженням, яке базувалося на інформації, наданій тисячами громадських вчених з усього світу.
Висновки
“Космос є частиною нас. Ми створені з матерії зірок. Ми – шлях, яким Всесвіт вивчає сам себе.”
Карл Саган
Якщо ми не зупинимо тенденцію зростання світлового забруднення, то найближчим часом зорі, наші всесвітні колиски, можна буде побачити лише на фотографіях з телескопа Габбла або, в найгіршому випадку, під час блекаутів.
Не варто забувати хто ми є, відрізати себе від простору мрій, який здається таким далеким, але і водночас таким близьким.
Якщо є якісь запитання, або маєте якісь уточнення щодо статті, пишіть у коментарі, буду радий відповісти. Дякую за увагу!
Посилання на паблік автора: https://t.me/dexpolaris/1990