Gemini була еволюційним продовженням Mercury, першої пілотованої программи США. Американці розуміли, що програють космічну гонку – треба було готуватися до більш амбіційних планів, і ставити більш складні задачі, ніж просто запуск людини в космос. Тому ще, навіть, до польоту Гагаріна, в 1960-му році була ініційована програма Apollo для польоту на Місяць. Але офіційно її затвердили вже в 1962-му. Корабель Mercury був достатньо простою одномісною “бляшанкою”. А Apollo навпаки, складним кораблем, який повинен був доставити 3 астронавтів на Місяць й повернути їх назад. Здавалось, що між ними лежить велика прірва. Як своєрідний місток між ціма двома кораблями й народилася програма Gemini, завданням якої було вирішення проблем, таких як стиковка, маневрування, довгострокове перебування екіпажу з декількох астронавтів в космосі і т.д. Фактично вона розпочалась ще влітку 1961-го року, й називалась Mercury Mark II. Та 3 січня 1962-го року була офіційно перейменована в Gemini. Вона вже була розрахована на екіпаж з двох астронавтів, можливістю маневрування та стикування. Як видно, всі три програми розроблялися майже паралельно.

Цікаво, що програму Gemini розглядали також як альтернативу Apollo. Тобто, якби вона була більш успішна, то саме кораблі Gemini полетіли б на Місяць. Тому не дивно, що розроблялися відповідні проекти, наприклад, Gemini LOR. Але виявляється був концепт й польоту на Марс. Не думаю, що його сприймали серйозно, адже він і зараз виглядає фантастично, але тим не менш…

У 1964 році вийшла книга “Острови в космосі”(Islands in Space) Дендріджа Кола, в якій він ділився своїми думками використання астероїдів в підкоренні космосу. Але нас більше цікавлять іллюстрації ракети з капсулою, схожою на Gemini.

Ці іллюстрації відносять до Томаса Ф. Уідмера(Thomas F. Widmer), інженера General Electric, де прцював також автор книги. Чим відома ця компанія? Її заснував відомий винахідник і науковець Томас Едіссон ще наприкінці XIX сторіччя. Олександр Лодигін, один з винахідників електричної лампи накалювання, емігрував з Росії в США, бо не отримав достатньої підтримки винаходу в своїй країні(чому я не здивований?). В 1906 році він продав патент Едіссону, який запустив в масове виробництво знайомі нам лампи. Але яке відношення ця компанія мала до Gemini? В 60-х роках це вже була велика корпорація – одним із підрядників NASA. Наприклад, над програмою Apollo працювало 6000 працівників General Electric. Вона займалася різними речами, від розробки особливо міцної гуми для підошви черевиків астронавтів, до особистих варіантів корабля Apollo – Apollo D-2.

Так от, Томас Уідмер був керівником проекту “Передового ядерного космічного корабля” (Advanced Nuclear Spacecraft), який в 1963-му році, по запиту NASA, розроблявся в General Electric. По задумці цей корабель мав доставити команду з 4 астронавтів на Марс, використовуючи NERVA – тобто ядерний реактивний двигун.

План польоту складався з таких етапів: збірка аппарата на низькій навколоземній орбіті; політ до Марсу; вихід на орбіту Марсу; відокремлення від основного корабля посадкового модуля з подальшим спуском на поверхню Марса двох із чотирьох членів екіпажу; вихід астронавтів на поверхню; повернення на орбіту Марсу до основного корабля; перехід астронавтів з зразками грунту до основного корабля через відкритий комсос; повернення на Землю.

Конструкція включала один ядерний двигун і баки рідкого водню. Причому кількість цих баків залежала від того, в яке стартове вікно буде запущено корабель. Загалом, вся конструкція складалась з:

• центрального розгінного блоку(propulsive stage). 800000 фунтів у випадку найсприятливішого стартового вікна. З одним двигуном 2600 МВт й тягою 830с.
• житлового відсіку 15750кг об’ємом 140 м3(6.7м*4.6м), включаючи 4800кг укриття від сонячних спалахів.
• Марсіанського Екскурсійного модуля(Mars Excursion Module) – 16400кг з яких 11000кг аппарат повернення на орбіту(2400кг Gemini + 7800кг палива), й посадкова платформа 5400кг, яка включає 2300кг наукового корисного навантаження.

Місія була розрахована на 5 днів. Судячи з ілюстрації, астронавт повинен був мати неабиякий хист в скалолазанні, тільки-но подивіться як той бідолага злазить з ракети… добре, що хоч корисне навантаження включало наземне украття. Так би майбутнім астронавтам довелось би лазити кожен день в капсулу Gemini й назад на поверхню. Ось тільки не зрозуміло як спустити те укриття та й іншу наукову апаратуру.

Як би там не було, цей концепт, скоріш, мав на меті показати саме схему ракети з ядерним двигуном, а не застосування Gemini для польоту на Марс. Та загалом цікаво, наскільки амбітні були наміри, враховуюче те, що все це розроблялось в часи, коли ще навіть людину не навчилися толком відправляти на навколоземну орбіту.

Майте гарний настрій!