Ford – непримітна автомобільна компанія. Принаймні, такою вона є на сьогодні, особливо останніми роками. Проте були часи, коли Ford поринула у дослідження інших галузей, окрім автомобілебудування.

За часів моделей автомобілів Falcon, Thunderbird та Lincoln Continental у нині неіснуючого аерокосмічного підрозділу Ford були ідеї для чогось воістину «божевільного». Грандіозна космічна місія, якої доти ніхто й не пропонував, залишається унікальною за своїми силою та масштабом і по сьогодні. Її історія  – це історія великих сподівань, геніальних розумів і, зрештою, гіркого розчарування.

Події розгорнулися в Італії у середині 1950-х років. Точніше, все розпочалося на засіданні 7-го Міжнародного астронавтичного конгресу у Римі у вересні 1956 року. Щорічні збори, які тривають і до сьогодні, приймали одних із найбільших геніїв аерокосмічної та суміжних із нею галузей. Проте того року захід також відвідав італійський піонер авіації та аерокосмонавтики Гаетано Кроко, чиї ідеї ось-ось мали приголомшити всіх присутніх.

Італійський вчений заповзявся здійснити грандіозну подорож за межі Землі – обігнути Венеру та Марс на спеціальному космічному кораблі, оснащеному ядерним двигуном. Для порівняння, тогочасні амбіції Джона Кеннеді щодо висадки на Місяць проти цього задуму виглядали просто нецікавими забавками. Лиш подумайте про місію «Аполлон-8», у ході якої американці здійснили перший обліт Місяця (не беручи до уваги те, що кількість місій зросла до 11).

Варто додати, що на той час американцям залишалося ще цілих два роки до заснування NASA. Проте погодьмося, що задуми Гаетано Кроко були далекоперспективними.

До 1962 року США та Радянський Союз повністю віддалися меті висадки людини на Місяць до кінця десятиліття. У травні того ж року Офіс майбутніх проектів NASA у Центрі космічних польотів ім. Джорджа Маршалла в Гантсвіллі, штат Алабама, надав гранти в розмірі 250 000 доларів (близько 2,4 мільйона доларів у перерахунку на сьогодні) трьом аерокосмічним компаніям, щоб розпочати дослідження космічної місії, подібної до тої, про яку мріяв роками раніше ексцентричний італійський авіатор.

Цими компаніями стали General Dynamics, Lockheed (тепер Lockheed Martin) та Aeronutronic, оборонний відділ аерокосмічного підрозділу Ford Motor Company. Саме так було покладено початок програмі «Перші пілотовані планетарно-міжпланетні експедиції» або EMPIRE.

У той час як Lockheed і General Dynamics зосередилися на більш практичних поодиноких польотах на Венеру або Марс, Ford Aerospace поставила перед собою набагато грандіознішу мету. Інакше кажучи, за основу компанія планувала використати ракету, яка все ще перебувала на стадії розробки, а саме ту, яка нещодавно отримала схвалення на участь у програмі NASA «Аполлон» зі зближення та посадки на орбіту Місяця.

Спочатку ракета називалася Saturn C-5. Зараз ми знаємо і любимо її як надважку ракету Saturn V. Якби все пішло за планом, ракетна наукова група NASA в Гантсвіллі, очолювана колишнім знаменитим німецьким ученим Вернером фон Брауном, побудувала б набагато потужніші двигуни для Saturn V, ніж Rocketdyne F-1, які доставили людей на Місяць.

Новий проект отримав назву Nova. Сьогодні є достатньо причин вважати, що така ракета використовувала б ядерне паливо як основне, а хімічні компоненти – у двигунах реактивної системи керування (РСК) та у прискорювачі першого ступеня. У результаті ракета була б вищою, ширшою і важчою, ніж знайома усім нам Saturn V.

Зрештою, Ford Aerospace та NASA запропонували абсолютно відмінні місії навколо двох планет, одна з яких була багато в чому подібною до початкової пропозиції зачинателя Кроко. Відповідно до її плану, до уваги бралися б точні положення планет, щоб витрачати якомога менше палива. Це також дозволило б гравітаційному тяжінню кожної відповідної планети переміщувати космічний корабель до та з місця призначення, а потім знову повертати його на Землю. Передбачалося, що політ триватиме протягом одного року.

Інші компанії, Lockheed та General Dynamics внесли наступну пропозицію, за масштабами розгортання схожу на першу, – зробити півтора оберти навколо Сонця. Спеціально з цієї нагоди був розроблений ядерний тепловий ракетний двигун, що отримав назву «Ядерний двигун для ракетних транспортних засобів» або NERVA. Отримавши успішні результати з відповідних наземних випробувань, адміністрація президента Річарда Ніксона все одно згорнула програму у 1973 році. 

До кінця року було скасовано і саму місячну програму «Аполлон», залишивши без надії на майбутнє будь-які проекти щодо можливого польоту на Марс або Венеру до початку 1980-х років. Натомість Конгрес і президент у своїй «безмежній мудрості» вирішили викидати мільярди у чорну діру, фінансуючи «горезвісний» Space Shuttle. Однак, забігши наперед, назвати це провалом було б несправедливо.

Тим часом, компанія Ford продала свій аерокосмічний підрозділ у 1990 році і повністю зосередилася на спробах, хоч частіше й невдалих, повернути магію культового автомобіля Mustang.

Джерело