ПопулярноеРедакцияСвежее
ЛучшееОбсуждаемое

60 років тому Ford Aerospace запропонував «божевільну» ядерну місію на Марс і Венеру

Ford – непримітна автомобільна компанія. Принаймні, такою вона є на сьогодні, особливо останніми роками. Проте були часи, коли Ford поринула у дослідження інших галузей, окрім автомобілебудування.

За часів моделей автомобілів Falcon, Thunderbird та Lincoln Continental у нині неіснуючого аерокосмічного підрозділу Ford були ідеї для чогось воістину «божевільного». Грандіозна космічна місія, якої доти ніхто й не пропонував, залишається унікальною за своїми силою та масштабом і по сьогодні. Її історія  – це історія великих сподівань, геніальних розумів і, зрештою, гіркого розчарування.

Події розгорнулися в Італії у середині 1950-х років. Точніше, все розпочалося на засіданні 7-го Міжнародного астронавтичного конгресу у Римі у вересні 1956 року. Щорічні збори, які тривають і до сьогодні, приймали одних із найбільших геніїв аерокосмічної та суміжних із нею галузей. Проте того року захід також відвідав італійський піонер авіації та аерокосмонавтики Гаетано Кроко, чиї ідеї ось-ось мали приголомшити всіх присутніх.

Італійський вчений заповзявся здійснити грандіозну подорож за межі Землі – обігнути Венеру та Марс на спеціальному космічному кораблі, оснащеному ядерним двигуном. Для порівняння, тогочасні амбіції Джона Кеннеді щодо висадки на Місяць проти цього задуму виглядали просто нецікавими забавками. Лиш подумайте про місію «Аполлон-8», у ході якої американці здійснили перший обліт Місяця (не беручи до уваги те, що кількість місій зросла до 11).

Варто додати, що на той час американцям залишалося ще цілих два роки до заснування NASA. Проте погодьмося, що задуми Гаетано Кроко були далекоперспективними.

До 1962 року США та Радянський Союз повністю віддалися меті висадки людини на Місяць до кінця десятиліття. У травні того ж року Офіс майбутніх проектів NASA у Центрі космічних польотів ім. Джорджа Маршалла в Гантсвіллі, штат Алабама, надав гранти в розмірі 250 000 доларів (близько 2,4 мільйона доларів у перерахунку на сьогодні) трьом аерокосмічним компаніям, щоб розпочати дослідження космічної місії, подібної до тої, про яку мріяв роками раніше ексцентричний італійський авіатор.

Цими компаніями стали General Dynamics, Lockheed (тепер Lockheed Martin) та Aeronutronic, оборонний відділ аерокосмічного підрозділу Ford Motor Company. Саме так було покладено початок програмі «Перші пілотовані планетарно-міжпланетні експедиції» або EMPIRE.

У той час як Lockheed і General Dynamics зосередилися на більш практичних поодиноких польотах на Венеру або Марс, Ford Aerospace поставила перед собою набагато грандіознішу мету. Інакше кажучи, за основу компанія планувала використати ракету, яка все ще перебувала на стадії розробки, а саме ту, яка нещодавно отримала схвалення на участь у програмі NASA «Аполлон» зі зближення та посадки на орбіту Місяця.

Спочатку ракета називалася Saturn C-5. Зараз ми знаємо і любимо її як надважку ракету Saturn V. Якби все пішло за планом, ракетна наукова група NASA в Гантсвіллі, очолювана колишнім знаменитим німецьким ученим Вернером фон Брауном, побудувала б набагато потужніші двигуни для Saturn V, ніж Rocketdyne F-1, які доставили людей на Місяць.

Вернер фон Браун, головний конструктор ракети Saturn V. Джерело: autoevolution

Новий проект отримав назву Nova. Сьогодні є достатньо причин вважати, що така ракета використовувала б ядерне паливо як основне, а хімічні компоненти – у двигунах реактивної системи керування (РСК) та у прискорювачі першого ступеня. У результаті ракета була б вищою, ширшою і важчою, ніж знайома усім нам Saturn V.

Концепт проекту Nova. Джерело: autoevolution

Зрештою, Ford Aerospace та NASA запропонували абсолютно відмінні місії навколо двох планет, одна з яких була багато в чому подібною до початкової пропозиції зачинателя Кроко. Відповідно до її плану, до уваги бралися б точні положення планет, щоб витрачати якомога менше палива. Це також дозволило б гравітаційному тяжінню кожної відповідної планети переміщувати космічний корабель до та з місця призначення, а потім знову повертати його на Землю. Передбачалося, що політ триватиме протягом одного року.

Інші компанії, Lockheed та General Dynamics внесли наступну пропозицію, за масштабами розгортання схожу на першу, – зробити півтора оберти навколо Сонця. Спеціально з цієї нагоди був розроблений ядерний тепловий ракетний двигун, що отримав назву «Ядерний двигун для ракетних транспортних засобів» або NERVA. Отримавши успішні результати з відповідних наземних випробувань, адміністрація президента Річарда Ніксона все одно згорнула програму у 1973 році. 

До кінця року було скасовано і саму місячну програму «Аполлон», залишивши без надії на майбутнє будь-які проекти щодо можливого польоту на Марс або Венеру до початку 1980-х років. Натомість Конгрес і президент у своїй «безмежній мудрості» вирішили викидати мільярди у чорну діру, фінансуючи «горезвісний» Space Shuttle. Однак, забігши наперед, назвати це провалом було б несправедливо.

Тим часом, компанія Ford продала свій аерокосмічний підрозділ у 1990 році і повністю зосередилася на спробах, хоч частіше й невдалих, повернути магію культового автомобіля Mustang.

Джерело

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

20
Войдите, чтобы видеть ещё 12 комментариев, участвовать в обсуждении и не видеть рекламу.
Злой Майор Том
Вечность назад

Тим не менш, тепловий ядерний двигун, це зараз одна з топ-тем у DARPA і у NASA

Тревожный Армстронг Н.
Вечность назад

>Ford – непримітна автомобільна компанія. Принаймні, такою вона є на сьогодні, особливо останніми роками. Проте були часи, коли Ford поринула у дослідження інших галузей, окрім автомобілебудування. Смехотворное предложение. Форд что 100, что 50 лет назад, что сейчас - известная автомобильная марка на весь мир. Да, сейчас есть сложности, но Форд прошлого века - это имя с большой буквы. Это единственная автомобильная компания США, которая не обанкротилась ни разу. >залишається унікальною за своїми силою та масштабом і по сьогодні. Колонизация Марса и 1 млн людей на "красной" планете - масштабы меньше? >Італійський вчений заповзявся здійснити грандіозну подорож за межі Землі – обігнути Венеру та Марс на спеціальному космічному кораблі, оснащеному ядерним двигуном. Для порівняння, тогочасні амбіції Джона Кеннеді щодо висадки на Місяць проти цього задуму виглядали просто нецікавими забавками. Для порівняння - хтось зробив задумане, а хтось - ні, більш того, пройло 70 років і ніхто близько не наблизився до реалізації таких задумів. У мене питання - це точно геній таке планує? Реальність була і залишаєтся іншою. >Проте погодьмося, що задуми Гаетано Кроко були далекоперспективними. Будучи посредственностью я предлагаю делать полёты к соседним галактикам. Делаем кротовые норы и вуаля - готово. >До кінця року було скасовано і саму місячну програму «Аполлон», залишивши без надії на майбутнє будь-які проекти щодо можливого польоту на Марс або Венеру до початку 1980-х років. Натомість Конгрес і президент у своїй «безмежній мудрості» вирішили викидати мільярди у чорну діру, фінансуючи «горезвісний» Space Shuttle. Однак, забігши наперед, назвати це провалом було б несправедливо. При всём уважении, но даже сейчас полёты дальше МКС - проблема. Да, я понимаю, если бы вложились, то было бы по другому. Полёты на МКС дали очень много знаний о том, как вести себя в космосе. Даже полёты на Луну были крайне рискованы и опасны. а тут полёты вокруг Марса или Солнца на год-полтора в космосе - это гарантированные трупы на борту таких аппаратов. Шаттлы - провал? А Арес, СЛС - нет? Шаттлы - это вообще чудо технологий 20-го века. Опередили своё время на век. Слишком рано сделали такую технику. В ней не было необходимости в конце прошлого века. И более того, не хватало технологий и материалов для быстрых полётов. И да, в целом, это провал на фоне планов, но это НОО, а если бы потратили эти деньги на полёты на Марс? Пару недолётов и программу прикрывают, без каких либо результатов. Я могу ошибаться, может всё бы было зашибок, только глядя на надёжность ракет прошлого века и текущего, я не согласен с тем, что всё бы было хорошо. Как знать, куда бы мы ушли в развитии, если бы оказались на Марсе. Но это не похоже на реальность. Нет постоянного роста. Жизни циклична и идёт по синусоиде. Сатурны - был пик, нужно было освоить приобретённые знания и технологии. После революции нужна стабилизация, а не делать очередную революцию. Как итог - 2 революции и деградация, ибо силёнок не хватило на Шаттлы. Как итог - получаем СЛС на выходе. На фоне прошлых достижений, эта ракета - просто плевок в сторону дедов, которые сажали на Луну аппараты чуть ли не вручную и ничего.

Звёздная Эллен Рипли
Вечность назад

Дуже шкода що в 70-х були згорнуті місячна та марсіанська програми, я думаю що якби космічна програма йшла за планом кінця 60-х початку 70-х то людство зараз би мабуть уже думало про пілотовані місії до Плутона, а може й далі. PS. Всім рекомендую серіал "Заради всього людства", як раз на цю тему.

Показать скрытые комментарии

Загружаем комментарии...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Отправить Отмена
[X]
Зарегистрируйтесь на сайте, чтобы не видеть рекламу, создавать и отслеживать темы, сохранять статьи в личные закладки и участвовать в обсуждениях
Если не получается зайти отсюда, попробуйте по ссылке.