Може це так звана планета 9? Думаю навряд чи. Якби дані були, то всі б давно про них знали. Вплив настільки масивного об'єкта, як чорна діра, на Сонячну систему точно не залишився б непоміченим.

Ну, взагалі то все це досить детально вивчено і доводиться на практиці експериментальним шляхом. Я точних деталей Вам, на жаль, не можу повідомити, як побудована діаграма, бо закінчив медичний, а не матеріалознавство/фізмат, але для багатьох елементів і речовин вона експериментально підтверджена/виведена і співпадає з теоретичними даними з матеріалознавства і симуляції з урахуванням фізичних і квантово-механічних ефектів. Власне, гадаю, можна нагуглити, хто і як їх складав і уточнює. Ясна річ, що цим займаються науково-дослідні інститути у своїх лабораторіях. Взяти, до слова, конденсат Бозе-Ейнштейна при температурах в мізерну частку Кельвіна, коли тепловий рух атомів практично відсутній і всі атоми ніби зливаються в своєрідному квантовому стані. Він передбачений теоретично (самі розумієте ким) і доведений практично, якщо не помиляюсь, в 90-х з допомогою лазерів і магнітного поля. Читав про нього ще в журналі Світ Науки, який виходив у 98-му році. Те саме і про лід-7, існування якого було передбачено теоретично на основі знань і уявлень з фізики, і доведено експериментальним шляхом не так давно. Умови в ядрі Землі не настільки екстремальні, як скажімо, в надрах Юпітера, чи Сонця, чи інших зірок, і тиск/температура досяжні для експериментального вивчення поведінки матеріалів у нас на поверхні. Не думаю, що матеріал ядра Землі можна назвати твердою плазмою, радше просто розжареним до приблизно 6000 градусів Цельсія. Інша річ що підтримувати такі показники упродовж тривалого часу практично неможливо, тому використовується вкрай короткий інтервал під час удару/імпульсу лазерного випромінювання і т.п. І визначається поведінка матеріалу шляхом фіксації оптичними чи іншими приладами. Далі порівнюється теорія з практикою і або підтверджується, або відповідно корегується. Щодо ваших запитань, то все досить точно відомо з відносно незначною погрішністю і можна підтвердити на основі симуляції. Усе приблизно таким чином: <ul><li>З'ясовано будову і розміри/товщини твердого, рідкого ядра, мантії, кори шляхом сейсмографії і аналізу.</li><li>Маса Землі відома, розрахунок складу приблизно теж проведений, відтак тиски відоміа, а температури розраховано на основі законів конвекції і теплопровідності відповідних матеріалів, потужності генерованого магнітного поля Землі.</li><li>Інтенсивність радіоактивного розпаду теж відома на основі виміряних і розрахункових тепловтрат Землі.</li></ul>

Логіка проста. Як вже писав <a href='/author/3927' rel="nofollow ugc">Bob Gershon</a>, фазова діаграма стану пояснює. Якщо простими словами, то чим більший тиск, тим більша потрібна температура, щоб речовина не перейшла в тверду фазу. Оскільки з наближенням до центру Землі тиск все більше зростає, а температура вже недостатньо, тому в центрі існує тверде ядро. Вказано, що основними складниками внутрішнього ядра є Залізо і Нікель, але не вказано, що там немає інших, важчих елементів. Вони є. Розпад важких адіоактивних елементів в ядрі якраз і забезпечує його підігрів, але оскільки запаси вичерпні і в міру розпаду зменшуються, то поступово ядро охолоджується і твердне.

Всі елементи, ядра яких важчі за Залізо, синтезуються з поглинанням величезних кількостей енергії. Де це може статись? Наприклад при колапсі масивних зірок з утворенням супернової, в процесі чого новоутворені важкі елементи викидаються у формі газо-пилових туманностей. Також десь зустрічав, що такі елементи можуть викидатися під час падіння речовини звичайних зірок на нейтронні зірки, під час чого також вивільняється неймовірна кількість енергії (схоже, кінетичної).

Чудовий матеріал. Все шукають причину вигинів магнітних ліній, а вона на поверхні. На відео, де показують Сонце в динаміці, все видно. )

Фантастика буде, коли вони його реально тестуватимуть. :)