Марсохід NASA Perseverance, який з 2025 року їде по краю кратера Jezero, натрапив на три невеликі світлі каменя зі складом, що не вкладається в звичні уявлення марсіанських геологів. У них — зерна корунду, того самого мінералу, з якого на Землі утворюються рубіни та сапфіри. Група Енн Олліли з Лос-Аламоської національної лабораторії опублікувала аналіз у Geophysical Research Letters. До цього корунд на Марсі ніхто не фіксував: ні спостереження з орбіти, ні попередні ровери, ні аналізи марсіанських метеоритів на Землі його не виявляли.
Камені звуться Hampden River, Coffee Cove і Smiths Harbour, і Perseverance обстрілював їх лазером у березні, квітні й липні 2025 року. Інструмент SuperCam працював у режимі люмінесцентної спектроскопії з часовим розділенням: зелений лазер 532 нм із відстані до 7 метрів, а потім прилад дивився, як довго світиться відповідь. У Smiths Harbour світіння загасало приблизно за 3 мілісекунди й давало піки на 692,7 та 694,1 нм — підпис корунду з хромом. Зерна крихітні, близько 0,2 мм.
Хімічно склад цих каменів суперечить очікуванням: корунду потрібно багато алюмінію й дуже мало кремнію, а ці камені набиті плагіоклазом — багатим на кремній польовим шпатом, який мав би забрати алюміній собі. Ці камені, до того ж, не належать до навколишньої породи: їх принесло звідкись.
Олліла та її колеги припускають, що винен сам кратер: Jezero діаметром 45 км утворило падіння великого метеорита, а такий удар дає тиск і температуру, здатні переписати склад породи на місці. Дрібне зерно, розташування рівно на кільцевому валу й сусідство схожих уламків поблизу вкладаються в цю версію. Уже після удару крізь породу проходили розчини й довели хімію до того, що зафіксував марсохід.
За понад 100 тисяч лазерних пострілів від початку місії SuperCam більше ніде не бачив надлишку оксиду алюмінію, який не пояснювався б звичайним плагіоклазом. Ударна історія Марса, яку досі майже не брали до уваги при читанні мінералів, тепер має власний спектральний підпис — і його можна шукати цілеспрямовано.