Науковці вважають, що хімічний склад венеріанських хмар разом із сонячним світлом, що падає на них, створюють умови, що підходять для фотосинтезу та життя мікроорганізмів.

Роботу, що її головним автором виступив професор біохімії Каліфорнійського політехнічного університету в Помоні Ракеш Моґул, було опубліковано у спеціальному випуску журналу Astrobiology за жовтень 2021 року, присвяченому придатності атмосфери Венери для мікробного життя.

У своїй роботі Моґул із командою показали, що фотосинтез у хмарах нашої сусідки не лише можливий, а й може проходити цілодобово. Вдень, як і на Землі, його живило б сонячне світло: середній і нижній шари хмар планети отримують його приблизно стільки ж, скільки поверхня Землі. Вночі його замінювало б інфрачервоне випромінювання, що надходить як від поверхні, так і від атмосфери Венери; при цьому потік фотонів цього випромінювання набагато вищий за той, якого вистачає мікроорганізмам в глибинах земних морів. Такий широкий вибір джерел енергії дозволив би мікроорганізмам «розселитися» по різних висотах, заохочуючи широке розмаїття життя. Що цікаво, в обох випадках довжина хвилі випромінювання є такою, що може поглинатися деякими земними фотосинтетичними пігментами.

Крім цього, таким організмам не загрожує ультрафіолетове випромінювання. Співавтор статті Ен Чу Лі показав, що ті самі середній і нижній шари хмар отримують на 80 – 90 відсотків менше випромінювання в діапазоні UV-A (ультрафіолет А), ніж поверхня Землі; при цьому UV-B (ультрафіолет) і UV-C (ультрафіолет С) практично цілком розсіюються і поглинаються високими шарами атмосфери.

Команда також знайшла докази того, що хмари Венери частково складаються з нейтралізованих форм сірчаної кислоти, таких як гидросульфат амонію, що робить їх набагато менш сухими та кислотними, і, отже, сприятливішими для життя, ніж вважалося раніше.

Наше дослідження надає вагомі докази можливості існування фототрофних та хемотрофних мікроорганізмів у хмарах Венери. Рівні кислотності та активності води знаходяться у межах, допустимих для зростання земних мікроорганізмів, тоді як наявність цілодобового джерела світла з обмеженим рівнем ультрафіолетового випромінювання означає, що венеріанські хмари можуть бути сприятливими для життя. Ми вважаємо, що хмари Венери — чудова ціль для місій з виявлення життя, подібних до тих, що зараз плануються до Марса чи Європи.

Ракеш Моґул, головний автор дослідження

Джерело