Перед тим як Cygnus XL відстикувався від МКС і вирушив згорати в атмосфері, астронавти набили його сміттям і увімкнули 12 невеликих експериментальних капсул усередині. Це 24-та вантажна місія Northrop Grumman для NASA і третій захід експерименту KREPE-3 — Kentucky Reentry Probe Experiment, спільної роботи Університету Кентуккі, штату Кентуккі, програми NASA EPSCoR та кількох центрів агентства.
Коли корабель почне розвалюватися на запланованій траєкторії входу, капсули відстрілюються й самостійно проходять крізь плазму. Кожна несе свій набір матеріалів теплозахисту та сенсори температури, тиску, руху, магнітного поля й освітленості, а телеметрія йде живцем через супутниковий канал — так само, як у грудні 2021-го, коли перші капсули Університету Кентуккі приводнилися біля Нової Зеландії. «Ми фактично підсідаємо попутником на апарат, який і так повертається на Землю», — каже Кіт Петерсон, інженер-матеріалознавець з NASA Ames.
Для порівняння в польоті є перевірена класика — керамічна плитка шатлів. Поруч летить 3D-друкований щит, розроблений у NASA Johnson та Ок-Ріджській національній лабораторії, і дві капсули з MERINO: шарами вуглецевих і фенольних волокон, прошитими між собою як повсть. Воно гнучкіше, швидше у виробництві й дешевше за традиційні абляційні матеріали, а розріджена атмосфера Марса прощає легший захист.
Двоконусна капсула KICHE отримала вольфрамовий наконечник і кормовий конус, обгорнутий MERINO, — це дає змогу звірити комп’ютерні моделі з реальними даними. Ще одна капсула повторює аероболонку, яка захищатиме Dragonfly під час прибуття до Титана, і вкрита PICA — матеріалом Ames, що вже літав на Stardust, Mars Science Laboratory та Mars 2020. Окремо випробують ADEPT — складаний щит у формі парасольки, який у повному масштабі дозволив би спускати вантажі ширші за ракету, що їх запустила. Німецькі партнери з Університету Штутгарта додали датчик теплового потоку.
На Artemis I теплозахист Orion з Avcoat потріскався більш ніж у сотні місць і втрачав обвуглений шар, а причину шукали понад сотнею наземних випробувань — такі дані зайвими не бувають. Дешевий спосіб отримати справжній вхід в атмосферу тепер виглядає так: дочекатися, поки на станції назбирається достатньо сміття.