Стартап ColliMate Space з Кремнієвої долини 14 вересня повідомив, що його програма Nexus вперше самостійно керувала передачею даних із супутника на Землю — без наземного оператора, який мусить спершу витлумачити кожну подію. Полігоном став OPS-SAT PRETTY, орбітальний стенд ESA, на який стороння компанія може залити власне програмне забезпечення й прогнати його в реальних умовах.
Nexus зводила докупи імітовані дані бортових сенсорів з орбітальною, радіочастотною та навколишньою обстановкою, виловлювала аномальні умови й обирала реакцію із заздалегідь дозволеного набору. Співзасновник і керівник ColliMate Гільєрмо Хенаро описує це як замкнений цикл ухвалення рішень на краю мережі: зрозуміти операційний контекст, зафіксувати зміну, підібрати відповідь у межах наперед заданих обмежень і запустити її на борту.
Під «краєм» не йдеться про серверну стійку в космосі. Бортову частину писали під обмежені обчислювальні ресурси й малий SWaP — габарити, масу та енергоспоживання, — а важке моделювання й планування за потреби лишається на Землі. Nexus не прив’язана до радіоканалу: ESA-шний супутник передає дані по радіо, але та сама логіка має працювати з оптичними лініями, різними наземними мережами й зрештою з багатоорбітними архітектурами.
Схожу логіку — прибрати Землю з контуру — вже перевіряли в навігації: кубсат CAPSTONE на гало-орбіті біля Місяця визначав своє положення відносно Lunar Reconnaissance Orbiter, не спираючись на наземні станції. На землі ту саму проблему гризуть з іншого боку: ST Engineering iDirect автоматизує керування дедалі складнішими супутниковими мережами, а стартап Miratlas будує динамічну маршрутизацію оптичних каналів в обхід погоди.
Хенаро каже, що ColliMate уже працює з комерційними й державними замовниками, яких не називає, над передбачувальним керуванням зв’язком, виявленням аномалій та роботою в кількох мережах одночасно. Оператору кількох апаратів автономія потрібна «з коробки», великим сузір’ям — оптимізація машинним навчанням, щоб люди не підкручували кожен супутник вручну. Наступний крок — справжні сенсори замість імітованих, і аж тоді стане зрозуміло, чи витримує цикл рішень контакт з реальністю.