Сьогодні, 3 вересня, приблизно о 15:00 за Києвом два наукові орбітери місії BepiColombo відділяться від модуля живлення й тяги, який віз їх вісім років. Це формальний старт фази прибуття до Меркурія. ESA буде вести пряму трансляцію з 14:45 за Києвом, потім зробить паузу на годину — і повернеться в ефір уже до найнервовішої частини.
Після відділення, зв’язку доведеться ловити наново. Сигнал від щойно звільнених апаратів очікують не раніше ніж о 16:53 за Києвом, далі — перевірки стану, і трансляція завершиться десь між 17:15 і 17:45. Тягу тепер бере на себе європейський орбітер MPO, який понесе японський Mio до самої планети.
Місія стартувала в жовтні 2018-го й пішла до Меркурія довгим петлястим маршрутом — підлетіти до найближчої до Сонця планети складніше, ніж полетіти від неї. Гравітація Меркурія захопить зв’язку тільки 21 листопада, і навіть тоді обидва апарати ще будуть з’єднані. Далі — серія з 16 маневрів, розтягнутих аж до березня 2027-го.
Розлучаться орбітери 9 або 10 грудня: MPO випустить Mio на витягнуту еліптичну орбіту з перицентром 590 км і апоцентром 11 640 км, а 16 грудня скине захисний екран MOSIF. Через тиждень після розділення європейський апарат почне сходити на власну траєкторію — еліпс 480 на 1 500 км, вихід на неї запланований на 10 березня 2027 року. Наукова робота почнеться 6 квітня і триватиме щонайменше земний рік.
Одинадцять приладів MPO складуть карту Меркурія в різних діапазонах, визначать мінералогію та елементний склад кори й з’ясують, чи розплавлені надра планети. П’ять приладів Mio займуться магнітосферою й походженням магнітного поля. Меркурій досі бачили зблизька лише двічі: Mariner 10 у 1974–1975 роках зняв близько 45% поверхні, бо щоразу пролітав над тією самою освітленою стороною, а MESSENGER знайшов у вічно затінених полярних кратерах ознаки водяного льоду. BepiColombo — третя місія туди взагалі й друга, що вийде на орбіту.