Група з MIT виміряла залишкову намагніченість у мікроскопічних зернах метеорита DOM 08006 і отримала перше пряме свідчення магнітного поля, яке існувало в перші 200 тисяч років життя Сонячної системи — від 150 до 600 мікротесла. Це в 3–12 разів сильніше за сучасне поле Землі. Результати вийшли цього тижня в PNAS.
Зерна, про які йдеться, — CAI, багаті на кальцій та алюміній включення. Вони конденсувалися найпершими, коли газопилова хмара тільки сплющувалася в диск, а Сонця в теперішньому вигляді ще не існувало. Старішого матеріалу в наших руках просто немає.
Колапс хмари міг розігріти частину речовини до плазми, а заряджені частинки, обертаючись разом із диском, генерували й підтримували поле. Магнітні мінерали, що кристалізувалися в ньому, зафіксували напруженість поля й тримали цей запис 4,6 мільярда років. Питання лише в тому, чи знайдеться зразок, який за цей час нічого не переписав.
DOM 08006, знайдений 2008 року в Dominion Range на краю Східноантарктичного щита, — один із найпримітивніших метеоритів взагалі. Бенджамін Вайс, професор наук про Землю й планети в MIT, описує типову біографію метеорита як довгий ланцюг руйнувань: формування в сонячній туманності, приєднання до тіла з водою, розвал, дорога в поясі астероїдів, падіння на Землю. DOM усе це якось пройшов із мінімальними змінами. Але навіть у міліметровому фрагменті CAI різні, тому команді довелося спершу відсортувати ті, що містять залізо та інші магнітні фази.
Раніше ці ж дослідники бачили сліди поля на позначці 2 мільйони років після старту системи — коли Сонце вже світило, а планети починали збиратися. Що магнітне поле присутнє під час народження планет, зараз ніхто не заперечує, зазначає Кауе Борліна, який вів роботу аспірантом MIT, а тепер викладає в Purdue. Спірна зона — раніший етап, коли планет ще не було, а був лише диск.
Саме там поле, за оцінками команди, працювало як транспортер: тягнуло газ із протопланетного диска до центру, до майбутнього Сонця. Гравітація нікуди не зникає, але список складників, з яких зібралися Сонце й планети, поповнюється. Поки що вся ця історія тримається на кількох зернах розміром менше міліметра.