NWA 13441 знайшли в Алжирі у 2019 році, і до лабораторії Бостонського коледжу його як слід не характеризував ніхто. Невеликий шматок та шліф на скельці команда отримала від колеги з Аппалачського університету. Радіоізотопне датування дало 1,273 млрд років — вік, якого серед марсіанських шерготитів досі не було в жодного зразка.
Шерготити — найпоширеніша група марсіанських магматичних порід, і з датованих майже всі молодші за 600 млн років. Наступні за віком тягнуть на 2,4 млрд. Між цими точками — провал приблизно у 1,8 млрд років, з якого геологи не мали нічого, що розповіло б про вулканізм і магматизм планети. Всього на Землі зібрали близько 400 марсіанських метеоритів, і кожен з них колись вибило з поверхні ударом. Вибірку формує не логіка дослідження, а астероїди.
Друга знахідка — неодим, рідкісний елемент із семи ізотопів. Його ізотопний склад у зразку збігається з початковим складом Сонячної системи, тим самим, що фіксують у хондритах — найдавніших нерозплавлених агрегатах віком 4,56 млрд років. Опорне значення для них тримається ще з ізохронних Pb-Pb датувань 1950-х, коли Клер Паттерсон отримала 4,55 млрд років. У жодному іншому шерготиті хондритового сигналу не бачили.
Це означає, що якась ділянка глибоких надр Марса за мільярди років так і лишилася незміненою. Марс зібрався менш ніж за 5 млн років після народження Сонячної системи, а тектоніки плит у нього немає — перемішувати мантію просто нічим. Ethan Baxter, професор наук про Землю в Бостонському коледжі та засновник тамтешнього центру ізотопної геохімії, називає характеристики каменя цілком несподіваними.
Разом з колегами зі Scripps і британського Open University команда вже взялася за інші ізотопні системи — треба зрозуміти, як цей резервуар пов’язаний з рештою марсіанських порід. Один камінь з алжирської пустелі закрив діру в хронології, яку не могли заповнити десятиліттями.