4 травня 2022 року посадковий апарат NASA InSight зафіксував на Марсі поштовх силою в 4,7 бала, який став найпотужнішим за весь час спостережень Червоної планети: його відлуння тривало шість годин, на відміну від попередніх поштовхів, які затихають протягом години. Вчені одразу ж припустили, що він міг бути спричинений падінням метеорита. Проте нещодавні дані показують, що Марс є більш сейсмічно активним, аніж вважалося раніше, й зафіксований «марсотрус» був викликаний сейсмічними силами всередині самої планети. Нові висновки вчених опубліковано 17 жовтня цього року в журналі Geophysical Research Letters.
Більшість поштовхів, які були виявлені до цього часу, траплялися в регіоні Cerberus Fossae на схід від апарата. «Марсотрус» 4 травня стався в районі Al-Qahira Vallis у південній півкулі Марса приблизно за 2000 кілометрів на південний схід від місця розташування InSight: його енергія перевершила сукупну потужність усіх інших зафіксованих апаратом «марсотрусів» – понад 1300! Сейсмічна структура була схожа на два метеоритні удари, які лишали за собою 150-метрові кратери. Саме тому після зареєстрованого поштовху вчені почали шукати свіжі воронки та шлейф пилу, які мали з’явитися; проте після місяців пошуків їх знайдено не було.
Вважається, що Марс занадто малий і холодний, щоб на ньому відбувалися тектонічні процеси, на відміну від Землі, де тектонічні плити рухаються під дією сил у мантії (між земними корою та ядром), що призводить до землетрусів. Поверхня Марса являє собою суцільну кору, через що вбачали, що тектоніка плит не відбувається. Згідно з новими дослідженнями, «марсотрус» був спричинений вивільненням напруження, яке наростало в корі Марса близько мільярда років через охолодження й стиснення різних частин планети з різними швидкостями.
Ми все ще не до кінця розуміємо, чому в одній частині Марса напруження більше, ніж в іншій, проте такі результати дають нам змогу рухатися далі. Одного дня ця інформація допоможе людям зрозуміти, де на Марсі жити безпечно, а яких місць варто уникати.
Бенджамін Фернандо, докторант Оксфордського університету