Нові спостереження вчених, зроблені за допомогою радіотелескопа ALMA, вперше виявили воду в протопланетному диску, яка потрапила туди з іншого джерела без змін у її складі. Робота науковців вже опублікована у журналі Nature.

V883 Orionis – протозоря сузір’я Оріона в 1305 світлових роках від нас. Саме її спостерігали вчені і знайшли зв’язок між водою в міжзоряному середовищі та Сонячній системі. Дослідження не тільки підтвердило, що вона має схожий склад, а й показало, що вода в нашій системі утворилася за мільярди років до самого Сонця.

Якщо простежити шлях води у Всесвіті, то ми знаємо лише її кінцевий стан – якою вона є в кометах і на планетах. Проте ми хотіли виявити початок. Дотепер ми вбачали зв’язок між Землею і кометами та протозорями й міжзоряним середовищем. V883 стала ланкою, завдяки якій ми побачили, як пов’язані протозірки та комети.

Джон Тобін, провідний автор дослідження

У більшості систем вода присутня у вигляді льоду, тому спостерігати за нею в протозорях складно. Вчені шукають лінію льоду – місце, де вода переходить з твердого стану в газоподібний – що можна легко помітити в радіодіапазоні. Якщо ця лінія знаходиться близько до зорі, водяної пари  для аналізу буде недостатньо, а пиловий диск заважатиме радіоспостереженню. Лінія льоду V883 розташована далі від зірки, а її диск є достатньо масивним і гарячим, щоб вода перетворилася в газ – це зробило протозорю ідеальним об’єктом для вивчення.

Науковці дослідили склад води на всіх етапах формування Сонячної системи, щоб пов’язати її з водою в протопланетному диску V883 Orionis. Аналіз показав, що вона залишається відносно незмінною і в протозірці, і в протопланетному складі, і в кометах. Такий результат говорить про те, що вода потрапила до Сонячної системі в момент її формування. Це дозволяє припустити, що інші планетні системи також мали отримати велику кількість води.

Незважаючи на те, що Сонце сформувалось у щільному скупченні зірок, а V883 – ізольована та не має сусідок, ці два об’єкти мають важливу спільну рису: вони утворилися в гігантських молекулярних хмарах. Нове дослідження має важливе значення для розуміння формування Сонячної системи: дивлячись на протозорю, ми, по суті, бачимо вигляд нашої домівки в минулому.

Джерело