Пройшовши влітку через вузький піщаний перевал, Curiosity прибув до одного з регіонів гори Еоліда, збагаченого соляними мінералами. За припущеннями вчених, у цій області вони утворились мільярди років тому, коли клімат Марсу ставав засушливий та з водойм поступово зникала вся вода. Якщо ця здогадка вірна, то вона може підказати, як погодні умови на Червоній планеті змінились із земних на ті, які відомі нам зараз.

За кілька років до роботи Curiosity у 2012 ці мінерали були помічені іншим апаратом NASA Mars Reconnaissance Orbiter, і дослідники чекали дуже довгий час, щоб нарешті побачити цю область зблизька. Незабаром після прибуття марсохід виявив докази існування рідкої води у минулому та різноманітні види гірських порід, серед яких утворення з текстурою попкорну та соляні мінерали на кшталт сульфату магнію, сульфату кальцію (зокрема й гіпс) та натрій хлору (звичайна кухонна сіль).
36-им зразком для буріння була обрана скельна порода, якій дали назву “Канайма”. Цей вибір був достатньо непростим. Команда марсоходу мала враховувати не тільки наукові міркування, а й апаратне забезпечення Curiosity, адже для подрібнення порід він використовує ударний дриль на кінці свого двометрового роботизованого маніпулятора. Зношені гальмівні елементи на ньому привели команду до висновку, що наступне буріння вимагатиме багато ударів і може стати небезпечним для його конструкції.

Як і перед кожним бурінням, ми очистили область від пилу та проткнули верхній шар “Канайма” свердлом. Відсутність вм’ятин чи подряпин свідчила про те, що бурити може бути складно. Тому ми зупинились, щоб проаналізувати, чи не ризиковано це для марсоходу. Із новим алгоритмом, який був розроблений для зменшення кількості ударів, ми почувалися більш впевнено.

Катя Замора-Гарсія, менеджер місії Curiosity

До цієї багатої на сульфати області Червоної планети марсохід пройшов через небезпечний піщаний регіон, зокрема перевал Парайтепуй. Гострі камені на поверхні могли пошкодити колеса Curiosity, а пісок міг стати причиною того, що апарат застряг би у цій місцевості. Окрім того, пагорби закривали вид на небо, що потребувало від ровера дуже точно направляти антени для зв’язку з Землею та орбітальними апаратами. Марсоходу знадобилось більше місяця, щоб безпечно дістатися пункту призначення.

Подолавши усі перешкоди, команда, що керувала місією, була нагороджена одним з найбільш приголомшливих краєвидів Марса, який був знятий Curiosity за час його роботи.

Ми отримували нові зображення кожного ранку і були в захваті. Піщані пагорби вражають, і на них можна побачити ідеальні маленькі сліди марсоходу. Скелі надзвичайно гарні – нам вдалося підібратися до них дійсно близько.

Єлена Амадор-Френч, координатор наукової діяльності Curiosity

Однак і в цьому регіоні є свої перешкоди. Кам’яниста місцевість ускладнює пошук території для марсоходу, де всі його шість коліс будуть рівно стояти. Якщо ж стійкості не вдасться досягти, вчені не ризикуватимуть запускати в дію роботизований маніпулятор Curiosity з буром, щоб не відбулося удару об нерівне каміння.

Джерело