Майже три роки тому затемнення зірки Бетельгейзе захопило подих усього світу. Випадково, серед мільйонів спрямованих у той куточок сузір’я Оріона інструментів опинилася камера японського метеорологічного супутника Himawari-8 – і команда японських студентів не проґавила шанс використати ці нестандартні знімки для наукових цілей.
Розташований на геостаціонарній орбіті апарат регулярно робить високоякісні знімки кліматичних умов на Землі, проте іноді в об’єктив потрапляють і астрономічні об’єкти. Студенти помітили, що Бетельгейзе з’являлася на світлинах Himawari-8 кожні 1,72 дня протягом усього періоду зниження яскравості зірки. Щобільше, камера супутника працює в середньому інфрачервоному діапазоні: за задумом конструкторів, це дозволяло апарату розрізняти температуру в атмосфері та на землі. Однак такий діапазон добре підходить і для спостереження за космічним пилом – а саме він, як вважають деякі вчені, спричинив потьмяніння, закривши від нас частину світла зірки.
Статтю за авторством Дайсуке Танігуті, Сінсуке Уно та Кадзуї Ямазакі було опубліковано 30 травня у виданні Nature Astronomy. За даними супутника команда оцінила кількість пилу навколо Бетельгейзе і дійшла висновку, що він був однією з кількох причин зниження видимої яскравості зірки. Згідно з дослідженням, у такій же мірі «Великому Потемнінню» сприяло і зниження температури світила на 140°C. Ці висновки можуть підтверджувати одну з найпоширеніших теорій – що охолодження частини поверхні Бетельгейзе призвело до конденсації в пил раніше викинутого нею газу.
Дослідники впевнені, що погодні супутники мають величезний нереалізований потенціал. Випромінювання в середньому інфрачервоному діапазоні не проходить крізь атмосферу нашої планети й тому є невидимим для наземних телескопів. Водночас чутливих до нього інструментів вкрай мало – особливо з припиненням роботи космічного телескопа «Спітцер» і запланованим списанням обсерваторії SOFIA. Нарешті, хоча космічний телескоп ім. Джеймса Вебба і може працювати в середньому ІЧ, його ресурс, швидше за все, не витрачатимуть на багаторічні спостереження за одним об’єктом – і саме цю нішу, на думку студентів, мають зайняти метеорологічні супутники.
Танігуті стверджує, що вони з колегами вже розпочали роботу над іншими проєктами з використанням даних Himawari-8, включно зі складанням каталогу з десятків зірок-гігантів та пошуком інфрачервоних транзієнтів.
Я сподіваюся, що інші астрономи теж використовуватимуть у своїй роботі Himawari-8 або інші метеорологічні супутники.