Ці хвилі рухаються втричі швидше, ніж передбачає теорія, і вчені не знають, чому.

Відкриття зробила команда вчених під керівництвом Кріса Генсона з Нью-Йоркського університету Абу-Дабі, спираючись на декілька десятиліть спостережень за нашим світилом. Новим хвилям дали назву HFR (High-Frequency Retrograde). Вони рухаються у напряму, протилежному до обертання Сонця зі швидкістю і частотою втричі більшою, ніж екваторіальні хвилі Россбі – їхні найближчі та найшвидші «родичі».

Саме швидкість хвиль зацікавила дослідників: її неможливо пояснити одною лиш гідродинамікою. Команда припустила, що це результат впливу магнетизму, гравітації чи конвекції. І спростувала всі три гіпотези.

Магнітну активність Сонця відкинули через невідповідність у числових даних: поведінка хвиль не схожа на ту, яка була б викликана впливом магнетизму. Крім того, команда помітила, що швидкість хвиль залишається стабільною протягом усього 11-річного сонячного циклу, попри значні періодичні зміни у силі магнітного поля нашої зірки.

Наступною під удар потрапила гіпотеза про гравітацію. Згідно з нею, вже відомі нам екваторіальні хвилі Россбі посилюються гравітаційними хвилями всередині Сонця. Вченим поки що жодного разу не вдавалося виявити внутрішні гравітаційні хвилі Сонця, проте вважається, що вони симетричні відносно екватора – на відміну від хвиль HFR, які, навпаки, антисиметричні. Ця деталь змусила команду відмовитись і від цієї гіпотези.

Останнім кандидатом залишилися «термальні хвилі Россбі». Зовнішні шари Сонця є конвективними: гарячий матеріал підіймається назовні, а його місце займає маса, що вже остигнула. Більшість симуляцій показували, що в результаті цього процесу повинні утворюватися хвилі у вигляді подібних до HFR антисиметричних воронок. Однак і тут вчені виявили два нестикування: по-перше, передбачена поведінка потоків матерії, що витікають з воронок, не відповідає спостереженням; по-друге, на відміну від HFR, теоретичні термальні хвилі переміщувалися б у бік обертання Сонця.

Отже, нове явище поки що немає пояснення. Генсон вважає, що розгадкою таємниці є комбінація магнетизму, гравітації й конвекції; він зазначає, що таке явище трапляється й у глибинах земних океанів.

Якщо нам не вдалося знайти пояснення сонячним HFR або океанічним хвилям Россбі, очевидно, варто дослідити їхні спільні риси.

На думку вченого, загадкова природа цих хвиль обіцяє безліч нових фізичних відкриттів та свіжий погляд на сонячну та зоряну динаміку.