Надмасивні чорні діри, що знаходяться в центрі багатьох галактик, за певного збігу обставин викликають формування надзвичайно довгих навіть за космічними масштабами струминних викидів речовини, що рухаються майже зі світловою швидкістю.

При цьому захоплені гравітаційним полем чорної діри міжзоряні пил та газ набувають настільки великої енергії, що переходят в іонізований стан та починають випромінювати в широкому діапазоні довжин хвиль.

Подібні об’єкти, видимі для земних радіотелескопів, і раніше привертали увагу вчених. Але лише зараз, завдяки сучасним інструментам, міжнародна група астрономів з Нідерландів, Великої Британії та Франції відкрила саме протяжне з будь-коли бачених радіоджерел.

Дослідження проводилося за допомогою радіоінтерферометра LOFAR, що знаходиться в Нідерландах. Цей інструмент настільки чутливий, що спеціально для нього було вибране місце в болотистих районах країни, найвіддаленіших від джерел промислового радіошуму. Завдяки його надвисокій чутливості і було виявлено об’єкт, раніше недоступний для спостережень.

Активна в радіодіапазоні галактика знаходиться на відстані близько трьох мільярдів світлових років від нас. Проте на небесній сфері вона займає площу, сумірну з розмірами повного Місяця. Через велику віддаленість галактики її дуже важко спостерігати. Об’єкт має дуже малий річний паралакс, тому його просторове положення ми можемо оцінити лише дуже приблизно. По суті, ми бачимо лише проекцію галактики на площину зоряного неба.

Але навіть доступні дані свідчать про те, що розміри виявленої галактики грандіозні: протяжність її “сліду”, за самими скромними оцінками, становить близько 16 мільйонів світлових років і порівнянна зі ста галактиками типу нашого Чумацького Шляху. Ще одним спірним моментом є питання про те, що саме ми спостерігаємо: власне галактику, чи сягаючі далеко за її межі струмені розігнаної гравітацією чорної діри речовини.

Галактика отримала назву Алкіоней – на честь одного з персонажів давньогрецької міфології. Вона цікава не лише само по собі. Алкіоней дозволить нам більш глибоко вивчити ниткоподібну структуру Метагалактики й наблизитися до розуміння причин її виникнення. Знаходячись, як і наша Галактика, в одній з ниток зоряної павутини, Алкіоней того ж часу є настільки розрідженим і протяжним об’єктом, що зазнає істотного впливу на свій стан від міжзоряного середовища, що знаходиться між волокнами павутини.

Зараз загальноприйнятою є думка, що відповідальними за збереження сітчастої структури Всесвіту є чорні діри, які своєю гравітацією “стабілізують” зоряну сіть. Вивчення відкритої радіогалактики дозволить нам зрозуміти, як взаємодіють між собою гравітація чорних дір, що “стягує” міжзоряні пил та газ, та вплив гарячих струменів від радіогалактик, що розігрівають речовину і є причиною розширення ниток.

Все ще загадкою залишається механізм утворення настільки протяжної радіогалактики. Перша версія вчених про те, що причиною виникнення гіганту була або виключно масивна чорна діра, або незвичайно велика щільність зір в його ядрі, згодом була відкинута. Алкіоней, за сучасними оцінками, являється типовою серед тисяч інших галактикою. Відповідь на це, як і на багато інших питань, що виникли внаслідок відкриття, вченим ще належить знайти.

Джерело