Це Старшип, у якого десять зайвих хромосом. Таке собі дитя інцесту від світу ракет.

Навіщо їм витрачати кошти на це безглуздя? У них радикальні праві сміють вивішувати британський прапор на вулицях! Коротше, краще створити 55–80 тисяч робочих місць у сфері придушення заколотів, тюремній галузі та кібербезпеки (остання — щоб шукати тих, хто постить меми, які загрожують національній безпеці та політиці партії). Загалом цей аргумент про робочі місця якийсь безглуздий. Не складно створити будь-яку кількість робочих місць, але складно зробити їх доцільними. Коли держава починає створювати "робочі місця", можете бути впевненими, що більшість (або значна їхня частина) будуть не ефективними, безглуздими чи навіть шкідливими (привіт усім любителям бюрократії).

Ожидаемый результат, если честно. Количество инженерных и организационных проблем которые необходимо решить не бесконечно, поэтому всё упирается только во временные рамки и количество попыток. Скорость с которой SpaceX развивает программу просто невероятная. Люди, которые продолжают скептически относится к программе из-за ряда неудач, просто не понимают подход к разработке и сложность поставленной задачи. Так или иначе, в следующей версии Старшипа (особенно в бустере) будут огромные изменения, поэтому интрига и саспенс гарантированы.

>Які парашути? 8( ¯\_(ツ)_/¯ Я гадав, що \”блоки\” мають форму корпусу, яка дозволяє сідати як планер, а вже потім мені здалося що ви сюди ще й парашути прикрутили. >Аеростатичне розвантаження конструктиву планера(у ракети теж є планер) наповнення балону гелієм, воднем, гарячим парогазом. Цілком здатне зупинити блок над землею. Я коли вперше прочитав «Аеростатичне розвантаження» не зрозумів цей термін, зробив запит в Гугл і не побачив відповіді (ну так, я витратив секунд 10 на пошук…), тому неправильно для себе визначив що це. Але зараз зробив запит в Grok і він (на відмінно від Гугл) дійсно видав пояснення і тепер все збігається, здається… Тобто ви хочете після скиду швидкості використовувати надувні елементи, щоб «блок» загальмував, або навіть «зупинився над землею». Цікаво авжеж, прикро що таке ніхто ще не побудував, але можливість швидкої повної багаторазовості під дуже великим питанням, як не крути. Також під питанням скільки такі елементи будуть важити, бо це не маленькі кульки. >Мета всього найдешевша логістика Земля – Орбіта – Земля. З найменшими витратами на розробку і експлуатацію. Всі інші завдання – Марс, Луна, ОС тощо. Модулями цільової місії. Мені здається, що намагаючись спростити одну частину, ви автоматично ускладнюєте іншу: от тут, в теорії, ми зекономили на побудові прототипів і тестуванні, можливо навіть на експлуатації, а з іншого боку нам потрібно будувати зовсім інший корабель для Місяця та Марсу. А якщо треба виводити супутники на інші орбіти, тоді ще й окремий розгінний одноразовий блок треба буде розробляти. Якось не дуже схоже на «найдешевшу логістику». Можна сказати, що якщо у SpaceX підхід «Простота в складності», то у вас навпаки. SpaceX робить щось складне на початку, щоб облегшити задачу в майбутньому, а в ви навпаки полегшуєте (в теорії) задачу на початку, але ускладнюєте собі майбутнє. Ваш підхід – це опція для компаній, які дуже хочуть щось зробити, але не мають достатньо початкових інвестицій та досвіду, що не є проблемою у разі SpaceX. > Нам саме Шаттл і потрібен, де витратним елементом буде тільки пальне. ТЗП якого потребуватиме огляду та нескладного ремонту SpaceX хоче досягти рівня постпольотного обслуговування як у літаків, тобто без ремонту. > Мої задуми для 3-oї Української республіки. Натепер ми мешкаємо у 2-й Республіці. Не знаю що таке Друга Республіка, але якби Україна стала такою республікою як США до 20 століття, то це було б чимось дивовижним: Мінімальна обмежена держава, з палатою представників де у президента мінімум повноважень. Верхній рівень влади має обмежений перелік задач, як наприклад: Міжнародна політика, Захист(Армія, Зовнішня контррозвідка), Зовнішня економічна політика; Повна децентралізація влади, де максимальна кількість задач вирішується на рівні громад, а решта на рівні області (штату). Центральний уряд не може втручатися в справи областей. Повна легалізація зброї. Центральний уряд не має контролю над економікою. Мінімальна кількість міністерств та бюрократії. Мінімальні податки. Прозора та проста податкова система без прихованих податків. І так далі, і тому подібне… Треба виправити певні помилки і буде цукерочка: обмежити конституційно максимальний рівень податків в мирний час (напевно тільки для центрального уряду); конституційно заборонити життя в борг для громад, областей та центральної влади, окрім випадків війни; прибрати прецедентне право (бо це фактично дає верховному суду законодавчу владу); вся соціальна політика вирішується на рівні області (хочете безкоштовні школи та лікарні? – платіть більше податків на рівні своєї області і не лізьте з цим до сусідніх). За президента голосують не всі, а тільки хто платить податки, та має певний рівень доходу (щось в такому дусі). Приблизно так я уявляю процвітаючу Україну (і будь-яку «Західну» державу), але навряд таке станеться… Пощастить, якщо хоча б щось з цього буде реалізовано (наприклад повна децентралізація). Людина не повинна економічно залежати від держави, бо це завжди веде до узурпації влади.

>У нас 2 ступенева ракета! 2 блока -1 етап, 1 блок – 2 етап прискорення. Добре, ракета 2 ступенева, але ж вона складена з 3 частин! Кожен блок являє собою окремий літальний апарат. Starship має 2 частини (2 ступені) та значно спрощений у порівнянні з традиційними ракетами метод виробництва. Ваша ідея – спростити кожен блок якомога більше: прибрати шасі, використовувати парашути, зробити всі блоки однакові і т.п. – це, з вашої точки зору, в теорії повинно бути дешевшим за архітектуру SpaceX. От тільки як воно буде виконувати всі ті задачі, які стоять перед SpaceХ, я не уявляю… Наприклад, як ви будете висаджуватися на Місяць? Тобто робимо окремий посадковий модуль? А у чому тоді уніфікація та здешевлення? Парашути нам не допоможуть. З Марсом – та ж сама історія. З Starship усе зрозуміло, бо там на «базі» того що ми бачимо вже зараз, можна відносно легко робити модифікацію для Місяця та Марса, робити орбітальний танкер, депо для пального і так далі. Нам потрібні ці можливості – це факт. До речі, пам’ятаєте воєнний контракт згідно з яким Starship повинен продемонструвати можливість транспортування вантажів в межах Землі? Там треба сідати на ноги, тент не підійде. > Навіщо? Для прототипа 2т вантаж і сам блок теж ~ 2т, тож ~ 4т. Маршові РРД будуть 10тс. Навіть у Р-7 центральний блок не вимикають. На кожному блоку РД на холодному газі і РД орбітального маневру. Як це навіщо? Нам потрібна зміна орбіти, ми ж не Шатл для ННО будуємо, а багатоцільову платформу. Ви на холодному газі будете на Місяць\Марс літати чи виводити супутники на Геостаціонарну орбіту? Це означає що треба вміти вмикати головні двигуни багато разів для оптимальної зміни орбіти. Може ви весь час мали на увазі космічний апарат саме для ННО, але ж наче все було в контексті альтернативи для архітектури Starship, чи я помиляюсь? Ваша ідея цікава, але це не заміна Starship.

>2 констуктивно різних ступеня, різні версії СШ (Марсіанський, Місячний, Заправник, тощо). Яка-ж то уніфікація? «Доволі» уніфікована, тобто «доволі» - це ключове слово (так мова не про повну уніфікацію). І так, я вважаю, що це має сенс. Загалом я більше про другий ступень казав, але навіть якщо ми порівнюємо другий з першим, то вони мають багато спільного: однаковий діаметр, однакові компоненти палива, однакові двигуни, ідентична технологія створення оболонки (дуже ефективна і швидка). Відносно таких ракет як Saturn 5, SLS, New Glenn – Starship є взірцем «уніфікації». Що до другого ступеня, то є «база» яка має всі вище перелічені плюси (і навіть більше), а вже на її основі можемо робити те що потрібно. Використання сталі та багаторазовість в основі архітектурі надає можливість гнучкого підлаштовування під наявні вимоги, чого в історії цієї галузі ще не було. Ви не зможете зробити ідеально уніфіковану систему, якщо брати до уваги величезну варіацію задач які стоять перед SpaceX, але можете суттєво полегшити розробку. У вашому варіанті ви маєте 2 суттєво різних типу блоків і 3 ступені, що набагато складніше за двоступеневу ракету. Я можу помилятися, але я не бачу як можливо застосувати швидкий ітераційний підхід до «літака», а без цього швидкого циклу розробки не вийде. > Поруч з місцем регламенту та інтеграції. Поруч і на місце старту суттєво відрізняються. > Розробляємо єдиний конструктив Та як ви розробляєте «єдиний конструктив», якщо у вас «бустери» та центральний блок мають різну форму. «Єдиний конструктив» - це якраз про Starship. Добре, можливо я просто не так розумію цей термін. > РРД однократного включення! РРД - Рідинний Ракетний Двигун Навіщо нам 2 різних типу двигунів? Чи на центральному блоці теж «РРД однократного включення»? На центральному блоці двигуні повинні мати змогу включатися багато разів, тому я роблю висновок, що центральний блок має окремий тип двигуна, а це дуже погано. > 3-й блок з модулем цільової місії робить орбітальну вставку. Повернення таке саме, з входом в атмосферу. Блоки скорше певний гібрид – ракети, планера з аеростатичним розвантаженням, шасі не має. Тобто центральний блок сідає так само як «бустери, – на злітно-посадкову смугу? Без реактивної посадки цей концепт не може розглядатися як альтернатива поточного дизайну, бо є задача польотів на Місяць та Марс. Але «шасі не має» збиває з пантелику, тому досі не розумію.

>Дайнемікс / GD обзивався “Triamese”. Гуглиться легко. Тілько у задумі не зовсім крило, рівні частини силової оболонки – вимушено виконують його функціонал. Загалом більш-менш зрозуміло тепер, окрім центрального блоку. Третій блок (центральний із корисним навантаження) сідає як Kankoh-maru (вертикально)? 1. У вас 3 блока (3 ступеня), що вже більш складна схема ніж поточна (1 бустер + корабель). 2. Туди куди ми відправляємося крила нам не потрібні: Місяць та Марс. Атмосфера або відсутня, або не дуже щільна, посадкових смуг немає. 3. Виходячи з попереднього пункту, нам потрібно робити реактивну посадку. 4. Нам потрібна орбітальна заправка. Starship дозволяє зробити це відносно дешево, бо може бути переобладнаний в орбітальне сховище без зайвих проблем. 5. Потрібно виводити Старлінки і дуже багато – це об’єми, та вага. Вантажі на Місяць, а потім Марс теж повинні бути якомога більші, щоб здешевити процес. У вашого концепту не має можливості збільшити обтічник при необхідності, чи я помиляюсь? Архітектура Старшипу дозволяє його відносно легко змінювати, але коли 2 бокових блоки повинні утворювати захисну оболонку, такої можливості немає. Може я помиляюсь, але «бутерброд» явно програє тут. 6. Нам потрібна швидка повна багаторазовість. Найшвидший спосіб – це повернутися на стартовий стіл. У вашому варіанті треба 2 літаки притягти зі злітної смуги на стартовий стіл і утворити новий «бутерброд». >Невже то швидше і економічно більш виправдане? А чому ні? Starship доволі уніфікована система. Найбільш відрізнятися буде Місячний варіант, але NASA платить, тому гуляємо. Сталь, уніфікація, масове виробництво, всього 2 ступеня – що ще потрібно для зменшення вартості?

8) >Ґаразд мінометка скасовується. :) >Яка ваша опінія… Робимо наступне: 1. Нічого не змінюємо в поточній архітектурі. Зараз є всі причини вважати що воно буде працювати як задумано; 2. Робимо нормальне охолодження для стартового стола (далі СС), а також нормальний захист для «Quick Disconnec» (QD); 3. Продовжимо розробку Starship як і раніше. Далі буде багато змін в SuperHeavy та Starship, але цей шлях необхідно подолати; 4. Робимо систему повністю багаторазовою, чого в історії ще не було; 5. Доводимо можливість швидкої повної багаторазовості; 6. Користуємося всіма перевагами повної багаторазовості, зберігаючи повне домінування на ринку космічних послуг; 7. Насолоджуємося криками про монополію SpaceX; 8. ??? 9. Profit. >…Інтегральний пакет з 3-х абсолютно однакових блоків прискорення. Я не буду робити вигляд наче зміг зрозуміти що воно таке. Коли читав опис уявляв різні речі. Наче мова про космоплан, який концептуально нагадує ранні проєкти Space Shuttle, де є блок який виводить Шатл на певну висоту, а потім сідає як літак. Тільки здається, ви додали декілька додаткових кроків. Не розумію де переваги перед Starship. SpaceX йде шляхом «Простота в складності» і це та ж сама історія як з Фалконами на початках, коли треба було зрозуміти як саджати ступені, але коли вже зрозуміли і відпрацювали, то отримали абсолютну перевагу перед конкурентами. З Starship та ж сама історія. Охолодження СС можна довести до тями, можливість ловити бустери доведена, можливість пережити вхід в атмосферу доведена, попереду ще купа роботи, але всі окремі елементи працюють. Я нагадаю, що ця ракета повинна літати не тільки на ННО, а ще й на Місяць та Марс, тому не кожен форм-фактор підійде. Якщо вже казати про цікаву та перспективну альтернативну архітектуру, то це Nova від Stoke Space. Може колись саме такий вид другого ступеня як у Nova виявиться найбільш економічно вигідним і одночасно універсальним, хто його зна.

>Вартість розробки вже і без того чимала, ітераційна метода одначе! Кожне випробування, як всі витрати на створення Фалькон1 Вартість розробки «чимала» у порівнянні з чим: з SLS, або з Sturn 5? Спитайте у Grok «Яка вартість розробки Starship?» і він видасть що відомо з заяв Маска та офіційних документів - це десь 5-10 мільярдів. Якщо брати до уваги безпрецедентність проєкту, то це копійки, а прогрес шалений. Навіть 20 мільярдів для такого проєкту можна вважати не багато. Вартість окремого пуску наразі не має значення, бо йде процес дослідження та розробки і звісно що наразі ціна може доходити до 100 мільйонів. > Вібрації при роботі 35 Рапторів і без того чималі і силову раму/траст фрейм там і без того посилюють. Вібрації нікуди не дінуться, а от перевантаження на старті значно виростуть. Може статися абсурдна ситуація, коли вартість місця на ракеті для КН незначна, а вартість створення супутника спроможного витримати додаткові навантаження повністю перекриє всі переваги. > Що краще по грошам і організаційно, то рахувати треба. Те що ви пропонуєте це повністю інший підхід, тому можна навіть не рахуючи зрозуміти що робити новий проєкт з купою переускладнень – це набагато дорожче ніж те що робить SpaceX наразі. Все що треба зробити SpaceX – це зробити повноцінне охолодження всіх місць які знаходяться під великими температурними навантаженнями під час запуску та поверненні, зробити ефективний захист для «Quick Disconnec», а в ідеалі ще зробити можливість швидкої заміни стартової платформи для «безшовного» обслуговування (воно буде потрібно час від часу). Новий стартовий стіл якраз про ефективне охолодження. Далі, якщо підкидувати ракету на 50-100 метрів, тоді ми втрачаємо можливість перервати запуск після увімкнення двигунів, але до моменту коли ракета відірветься від стартового стола. Це зменшить надійність, підвищить ризики для КН та людей і як родзинка на торті збільшить вартість страховки. Хоча б через це ця ідея вже не життєздатна.

>Масштабування цілком можливе, SS-18 дюралева, на більш щільних і !!!токсичних компонентах, стартова маса ~210т теж вважалось неможливим. Маса Starship + Super Heavy 4760–5000 тонн, діаметр 9 метрів, а ви кажете про маленьку ракету (МБР) на 210 тонн - це не дуже справедливе порівняння. А ще не забуваємо про перевантаження для корисного навантаження (КН): одна справа бойова частина, яка може витримати шалені перевантаження на старті, а інша справа - вантаж від комерційного замовника. Навіть горизонтальна інтеграція КН вже є мінусом при проєктуванні супутника, а якщо на старті треба буде витримувати шалену кількість "g", тоді вартість розробки КН дуже сильно стрибне, а про запуск людей можна буде забути. Якщо робити дуже довгий тунель і поступово розганяти ракету - це шалене переускладнення, дуже дорого, та взагалі не зрозуміло, про які переваги йдеться.