Завдяки даним марсіанської місії NASA InSight, яка завершила свою роботу ще в 2022 році, вченим вдалося виявити, що мантія Червоної планети не є однорідною. Всередині неї присутні скельні фрагменти, які утворилися на ранніх етапах формування Марса. Наукова робота з описом відкриття була опублікована в журналі Science.
Знахідка стала можливою завдяки записам сейсмічних хвиль, які фіксував InSight: за чотири роки роботи космічний апарат виявив 1319 «марсотрясінь», спричинених тріщинами, що утворюються під дією тепла та тиску, а також ударами метеоритів. Ці дані стали основою для створення детальної моделі внутрішньої будови Червоної планети.
Дослідники виявили, що ці фрагменти в діаметрі сягають кількох кілометрів і розташовані на різній глибині в надрах планети. За природою це залишки гігантських уламків, які проникли в мантію ще 4,5 мільярда років тому після потужних ударів із метеоритами. Особливо інформативними виявилися сейсмічні хвилі високої частоти, що виникали після них. Проходячи крізь надра, вони уповільнювалися й змінювали напрям, стикаючись із ділянками іншого складу. Саме так і вдалося визначити неоднорідність внутрішньої структури Марса.
Вчені пояснили, що удари небесних тіл призвели до розплавлення поверхні, створивши величезні океани магми. Уламки потонули в цьому розпеченому морі й згодом закарбувалися в мантії. На відміну від Землі, де внаслідок руху тектонічних плит матеріал постійно перемішується, на Марсі відсутня тектонічна активність, тому магма дуже швидко охолола та вкрилася жорсткою оболонкою. Саме це не дозволило уламкам кори та залишкам метеоритів піднятися назад на поверхню чи змішатися з мантією, тож вони залишалися недоторканими мільярди років.
Нове дослідження не тільки дає змогу зазирнути в історію формування планети, а й допомагає зрозуміти її теперішній стан. Знання про неоднорідності мантії відкривають перспективи для оцінки теплового потоку, вулканічної активності та навіть потенційних умов для збереження рідкої води в минулому. Це, зі свого боку, безпосередньо пов’язано з питаннями про придатність Марса до життя. Крім цього, подібні процеси могли відбуватися на Венері чи Меркурії, тому вивчення марсіанської мантії прокладає шлях до ширшого порівняльного аналізу внутрішньої будови планет Сонячної системи.