Ця стаття – переклад матеріалу Еріка Берґера з видання Ars Technica.
Після 4-х років відстрочок, Blue Origin нарешті наближаються до завершення розробки свого двигуна BE-4. Перші два екземпляри зараз набувають форми у цехах фабрики в Кенті, Вашингтон, а замовник – United Launch Alliance – може отримати їх вже до кінця цього року.
ULA замовили двигуни у компанії Джефа Безоса ще у 2014-му році. Перспективна розробка обіцяла тягу на рівні головного двигуна Шатла за відносно невелику ціну. Тоді у Blue Origin стверджували, що продукт “буде готовий до польоту до 2017-го”.
Попри значний інтерес, що проявляв до двигуна сам замовник, а також громадськість і навіть військові (постійні клієнти United Launch Alliance), мало що відомо про причини затримки та процес розробки в цілому. Мета даної статті – освітлити ці теми, базуючись на інформації від анонімних джерел у штаб-квартирі компанії та в індустрії.
Представниця Blue Origin на питання від автора статті відповіла коротко: “Ми плануємо поставити двигуни цього року”.
Credit: Blue Origin
Двигуни
Джерела кажуть, що збірку двох згаданих вище двигунів, які планують передати ULA – “номер 1” та “номер 2” – ще не завершено, але більшість компонентів вже готові. Вже проведено тестування конфігурації BE-4, що близька до польотної; також двигун показав хороші результати під час тестових запалювань, що емулюють запуск першого ступеню ракети ULA Vulcan, для якої він призначений.
Зараз плани Blue Origin мають такий вигляд:
- Восени буде протестовано два нових двигуни, що близькі за конструкцією до фінальної версії BE-4;
- Після цього цілком зібраний “номер 1” перевезуть до Техасу, де він пройде ще один цикл тестів – перевірку придатності. У разі успіху його передадуть ULA;
- Копію цього двигуна передадуть на кваліфікаційні випробування. Це – набагато ретельніша перевірка, що виявить найменші помилки та недоліки моделі.
- Після цього, кроки 2 та 3 повторять для “номера 2” та його власної “кваліфікаційної копії”.
Такий алгоритм, звісно, наблизить дату постачання двигунів, але водночас створює очевидну загрозу початку їх інтеграції з ракетою Vulcan та навіть її запуску (запланованого на другу половину 2022-го) до закінчення кваліфікаційних випробувань. Якщо в останній момент буде виявлено, що з двигунами щось не так, то ULA, можливо, доведеться призупинити роботу над своїм носієм.
“Це – орієнтований на успіх підхід, але він може нам і обернутися” – повідомило Ars Technica одне з джерел.
Credit: Blue Origin
Так звідки затримки?
Як завжди, є багато причин. Частково це – рішення засновника Blue Origin Джефа Безоса, частково – накази виконавчого директора компанії Боба Сміта. Звісно, не обійшлося і без наслідків пандемії.
За інформацією від джерел, хронічною проблемою у розробці та тестуванні BE-4 була нестача компонентів, викликана зміною пріоритетів на користь інших програм, а також іншими рішеннями Сміта – схоже, він приділяв більше уваги реорганізації керівництва компанії, аніж роботі над проєктом. Через відсутність необхідних деталей фабрика в Кенті не могла випускати тестові екземпляри двигунів, що, своєю чергою, мало наслідком до порожніх тестових стендів в Техасі.
У противагу ситуації в Blue Origin можна поставити SpaceX з їхньою запаморочливою швидкістю виробництва прототипів: за останні два роки компанія Маска випустила приблизно стільки ж 50-метрових прототипів Starship, скільки було вироблено двигунів BE-4 за П’ЯТЬ років. Такий підхід SpaceX називають “hardware-rich”: у будь-який момент компанія може собі дозволити надлишок компонентів та деталей на випадок позаштатних ситуацій. Обходиться він, звісно, дорожче, але результати вражають.
Окрім цього, значну частину 2019-го року інженери Blue Origin вносили серйозні зміни у конструкцію турбонасосного агрегату двигуна. Свій внесок у запізнення зробила і пандемія: більшість технічних співробітників довелося перевести на віддалену роботу.
В решті решт, варто пам’ятати, що співпраця з ULA означає співпрацю зі Збройними силами США. Це несе за собою, по-перше, жорсткі вимоги з надійності та безпеки двигуна, а по-друге, тривалі бюрократичні процедури сертифікації відповідності цим вимогам.
“Задовольнити вимогам Космічних сил США та пройти їх випробування – надзвичайно важка задача, – пояснює одне з джерел. – Вага документів незабаром перевищить вагу самого двигуна”.
Credit: Blue Origin
Зміна курсу
Ситуація змінилася на краще, коли на позицію Старшого віцепрезидента з двигунів прийшов інженер Джон Вілья. Як повідомляють, він розуміє важливість “hardware-rich” підходу, і зміни, внесені ним протягом останнього року, вже починають давати плоди.
Схоже, що у Blue Origin готові значно розширити виробництво: цілком можливо, що у 2022-му році буде випущено 10 або більше двигунів BE-4, і у майбутньому ця цифра зростатиме. Разом з цим має падати й ціна – за дорученням Вілья над здешевленням працює окрема команда.
Підсумки
Незрозуміло, чому Blue Origin приховує інформацію – через таку непрозорість лише виникає більше питань. До того ж на розробку двигуна пішло 255.5 мільйонів доларів американських платників податків через фінансування від Збройних сил США. Люди мають знати, на що йдуть їхні гроші.
Сподіваймося, що Безос, Сміт та інші представники компанії надалі будуть відкритішими.
А поки більше новин про BE-4 немає, у цій статті можна дізнатися про відмінності між ним, SpaceX Raptor, що використовується на Starship, та багатьма іншими.
Джерело: Ars Technica