Апарат NASA Psyche, запущений 13 жовтня 2023 року, з 28 вересня працює двигунами майже безперервно — з паузою раз на тиждень, щоб вийти на зв’язок із центром керування. До цього електрореактивну тягу вмикали уривками, щоб вийти в потрібну точку для гравітаційного маневру біля Марса. Маневр відпрацювали 15 травня, пройшовши за 4 500 км від поверхні планети зі швидкістю 19 848 км/год. Тепер ціль — однойменний металевий астероїд у головному поясі, зустріч влітку 2029-го.
«Тепер у нас педаль у підлогу до астероїда Psyche», — каже Дон Хан, керівник навігації місії в JPL. За його словами, двигуни працюватимуть близько 90% часу аж до прибуття.
Тяга при цьому мізерна: до 250 міліньютонів, приблизно як відчуття ваги пальчикової батарейки в долоні. Чотири двигуни на ефекті Голла працюють по черзі, по одному — електромагнітне поле розганяє іони ксенону, даючи характерне синє сяйво. Ефект накопичується, і на максимумі крейсерського польоту апарат летітиме швидше за 160 900 км/год відносно земного спостерігача. Живлять усе це два хрестоподібні сонячні масиви по п’ять панелей, загалом 75 м² збиральної площі. Стартовий запас ксенону становив 1 090 кг у семи баках, за три роки апарат витратив близько третини.
Найближчі три місяці двигуни йтимуть на повній потужності, а далі інженери почнуть поступово знижувати її приблизно до половини — Сонце віддаляється, панелі дають менше енергії, пояснює Стів Снайдер, провідний інженер з рухової установки.
Іони, що вилітають із двигуна, закручуються в магнітному полі й створюють крихітний момент, здатний збити орієнтацію апарата, — побічний ефект, який неможливо виміряти на Землі. Його поглинають маховики, а раз на кілька годин Psyche вимикає основний двигун, розвертається й на кілька хвилин вмикає інший на низькій потужності, щоб скинути накопичений момент. Це перший випадок, коли ефект виміряли на голлівському двигуні залежно від потужності й часу роботи — і то протягом місяців у реальному польоті.
Сам астероїд завширшки близько 280 км у найширшій частині вважають уцілілим фрагментом ядра планетезималі. Якщо це підтвердиться, два роки картографування з орбіт різної висоти покажуть те, що в надрах Землі недосяжне в принципі.