Офтальмохірург Морган Мікелетті з Berkeley Eye Center у Х’юстоні виступив на 44-му конгресі Європейського товариства катарактальної та рефракційної хірургії (ESCRS) із прогнозом: за його життя комусь доведеться видаляти катаракту на Марсі. Переліт туди триває майже рік, і везти людину назад на Землю через помутнілий кришталик — нереалістичний сценарій. Лікувати доведеться там, де пацієнт.
Відбір в астронавти не вимагає ідеального зору — підходять і люди з корекцією, і ті, хто вже переніс рефракційну операцію. Добрий зір на старті не рятує від старіння, радіації чи травми через п’ять років. Додайте до цього SANS, космічний нейроокулярний синдром без земного аналога, ознаки якого фіксують приблизно у двох третин астронавтів після довгих місій, і місячний пил, який заноситься в корабель на скафандрах після виходів.
Перш ніж говорити про саму операцію, Мікелетті взявся за витратні матеріали. У проєкті JAMES на МКС доставили 135 інтраокулярних лінз без жодної упаковки і закріпили в касетах CLAIRE у трьох місцях зовні станції: назустріч потоку (атомарний кисень), у зеніті (ультрафіолет Сонця) і під платформою, частково в тіні. На Землі 45 таких самих лінз лежали в аналогічній касеті при кімнатній температурі у якості контрольної партії. Через півроку зразки повернули, і команда Лілліани Вернер з Університету Юти проаналізувала 61 політну лінзу та 20 контрольних.
42 лінзи з 61 не показали нічого помітного. Решта — показали. У найвідкритішій касеті вісім з дев’яти акрилових лінз укрилися тріщинами й шорсткістю, типовою для ерозії атомарним киснем. П’ять лінз пожовкли, і спектрофотометрія підтвердила просідання пропускання в діапазоні 400–500 нм. А всі шість світлорегульованих лінз, у всіх трьох позиціях, повернулися з дивною фактурою на обох поверхнях — щось середнє між бруківкою й пухирчастою плівкою.
Сам Мікелетті наголошує, що це розвідувальне дослідження з малими й нерівними вибірками, а лінзи навмисно летіли голими — щоб побачити, що саме ламається, і вже потім проєктувати упаковку та екранування. Наступний крок — факоемульсифікатор, ультразвуково-аспіраційна система, якою катаракту видаляють на Землі хвилин за п’ятнадцять, у коротких періодах невагомості параболічного польоту. Спершу матеріали, потім обладнання, потім процедура. Пацієнт — в самому кінці черги.