Група Анни Богнар з Університету імені Етвеша Лоранда та обсерваторії Конколі описала в Icarus механізм, який обходить головну перешкоду для життя на поверхні Марса: мікроорганізми могли б отримувати рідку воду й прийнятну температуру одночасно — всередині сольових кристалів.
Вода і тепло на Марсі є, але майже ніколи разом. Уночі повітря олоджується, відносна вологість зростає, і солі витягують вологу з атмосфери через деліквесценцію — розпливання гігроскопічної солі в поглинутій воді. Тільки температура при цьому падає до −80 °C, де жоден відомий метаболізм не працює. Удень біля екватора теплішає до 0 °C і вище, що для земної біології цілком робочий діапазон, але Сонце випалює всю вологу, і вологість падає майже до нуля.
Той самий добовий перепад, який доходить до 150 градусів, і став ключем. За моделями команди, кристали галіту (NaCl) стискаються на 1,6% при охолодженні з +27 до −123 °C, розкриваючи мікроскопічні тріщини. У найхолоднішу пору ночі, коли вологість максимальна, сіль затягує в ці щілини воду й утворює розсіл. Уранці кристал нагрівається, розширюється й закупорює канал зсередини. Поверхня висихає, а вода в тріщині лишається — рідка, тепла і без виходу назовні. Кілька годин на добу, принаймні влітку.
Кілька міліметрів солі згори працюють і як фільтр: ультрафіолет, який стерилізує все незахищене, вони блокують, а видиме світло пропускають — теоретично досить для фотосинтезу. Аналог уже є в Атакамі, де ціанобактерії покинули ґрунт і живуть у порах галітових каменів, харчуючись водою, яку сіль тягне з повітря. У лабораторії штами Halomonas із солоних озер переживали по кілька циклів висихання та регідратації саме через деліквесценцію.
Ідилію псують деталі. Тріщина може закритися нещільно, і мешканцям дістанеться цикл «то бенкет, то голод». Сіль часто нашпигована перхлоратами — Phoenix намацав їх у ґрунті на рівні 0,4–0,6% за масою, а для більшості земних організмів це отрута. Космічні промені вищих енергій міліметр солі теж не спиняє.
Тож марсіанські мікроби в цих щілинах поки що малоймовірні. А от земні, привезені посадковими апаратами, — цілком реальний сценарій, і саме він робить пошук життя в марсіанській солі справою з подвійним дном.