Ракета NASA прошила радіоглушильну хмару п’ятьма датчиками

AlphaGPT

Новости
15
Loading the Elevenlabs Text to Speech AudioNative Player...

Суборбітальна ракета SpEED Demon, запущена з майданчика NASA Wallops у Вірджинії 24 серпня 2022 року, вперше зазирнула всередину спорадичного шару E одразу з п’яти точок. Усередині шару вона відстрелила чотири зонди-дропсонди, які розлетілися від основного корисного навантаження й одне від одного: кожен вимірював плазму вздовж власної траєкторії та передавав дані на наземні станції. Результати команди Embry-Riddle Aeronautical University щойно вийшли в Journal of Geophysical Research: Space Physics.

Спорадичні шари E — це залишки метеорів. Згорілий пил лишає в іоносфері сліди заліза, магнію та інших металів, які час від часу збиваються в щільні хмароподібні пласти на висоті близько 100 кілометрів. Побачити їх оком неможливо, зате їх чудово «бачать» радіохвилі. Керівник місії Арох Барджатя, професор інженерної фізики в Embry-Riddle, називає ці шари гігантськими радіодзеркалами в небі: сигнал, який мав піти в космос, рикошетить назад до землі. Авіадиспетчери й морські радисти ловлять далекі передачі як місцеві, загоризонтні радари малюють «привидів» — хибні цілі. Головний автор дослідження Генрі Валентайн, який зараз працює в Дослідній лабораторії ВМС США, додає буденнішу деталь: найбільше джерело похибки GPS у вашому телефоні — плазма іоносфери, і спорадичні шари роблять свій внесок у цю невизначеність.

Для метеозондів вони зависоко, для супутників — занизько, а з’являються і зникають без попередження, тож лишаються тільки метеорологічні ракети, які можна підняти за короткий час. Але одна ракета летить однією лінією. Барджатя порівнює це з підгляданням крізь щілину в стіні: видно вузьку смугу, а що діється праворуч і ліворуч — невідомо. Чотири дропсонди перетворили щілину на паркан зі штахет.

Картина за штахетами виявилася куди складнішою, ніж очікували. Замість гладкого щільного млинця з металевих частинок датчики зафіксували нерівну структуру, перемішану турбулентними потоками нейтрального повітря — Валентайн порівнює її радше з булочкою з корицею. На спуску шар узагалі розділився на два піки, і форма збіглася з тією, яку дають нестійкості Кельвіна-Гельмгольца — ті самі загини «хвиль, що ламаються», які видно у звичайних хмарах. Прямо виміряти локальні вітри й електричні поля політ не міг, тому команда обережно називає це пояснення правдоподібним.

SpEED Demon задумували як демонстрацію технології — перевірку, чи спрацює трюк із відстрілюваними зондами взагалі. Спрацював, і метод одразу пішов у роботу: ракети з кількома зондами запускали в тінь кільцевого затемнення жовтня 2023-го і повного квітня 2024-го, а в червні 2025 року прямий нащадок місії, SpEED, полетів у спорадичні шари з атола Кваджалейн на Маршаллових островах. Там, ближче до магнітного екватора, силові лінії поля йдуть паралельно поверхні, і стандартний механізм утворення шарів працювати не мав би. Шари все одно з’являються.

Джерело

Please, into your profile to comment posts, make bookmarks and rate other users. It takes two clicks to create a profile or log in.