NASA/GSFC/Timothy P. McClanahan
Завдяки новому аналізу даних місії NASA Lunar Reconnaissance Orbiter, вченим вдалося виявити свідчення наявності водяного льоду в постійно затінених регіонах поза Південним полюсом Місяця. Нова робота була опублікована 2 жовтня в журналі Planetary Science.
Лід потрапляє в місячний реголіт під час зіткнення з кометами та метеоритами, утворюється внаслідок хімічних реакцій між воднем у сонячному вітрі та киснем у реголіті, а також виділяється у вигляді пари з надр нашого супутника. Молекули льоду можуть вибиватися з реголіту метеоритами або космічним випромінюванням і переміщатися поверхнею Місяця, поки не потраплять у постійно затінений регіон, де можуть накопичуватися мільярди років.
У попередніх дослідженнях лід було знайдено поблизу Південного полюса в постійно затінених регіонах – останні зазвичай виникають біля полюсів у западинах, куди через низьку висоту Сонця над горизонтом ніколи не потрапляє світло. Тепер же з’ясувалося, що ознаки водяного льоду присутні принаймні до 77-ї широти Південної півкулі супутника. Картографування та визначення характеристик поверхні можуть показати, де його концентрація вища, а де нижча та з якої причини. Модель учених припускає, що найбільша концентрація очікується поблизу найхолодніших областей постійно затінених регіонів із температурою нижче -198°C.
Ми не можемо точно визначити обсяг крижаних покладів у постійно затінених регіонах або їхню наявність під шаром реголіту. Однак ми очікуємо, що там у верхніх шарах ґрунту на кожен квадратний метр поверхні припадає щонайменше на п’ять літрів більше льоду, порівняно з навколишніми ділянками.
Тімоті Маккланахан, ведучий автор дослідження
Нове відкриття може допомогти при плануванні майбутніх місячних місій, оскільки воду можна використовувати для захисту від радіації, а також розділяти на компоненти для створення енергії, ракетного палива і придатного для дихання повітря.