Після чотирьох років роботи, місію марсіанського посадкового модуля InSight було офіційно завершено: апарат остаточно втратив можливість комунікації із Землею.
21 грудня NASA заявило, що модуль перейшов встановлений агенцією поріг для закінчення місії – а саме, пропустив два сеанси зв’язку поспіль. Перший із них мав відбутися 18 грудня, всього за 3 дні після останнього успішного сеансу.
Інженери вважають, що батареї апарата цілком виснажені. NASA запевняє, що і надалі чекатиме на будь-які сигнали від InSight, проте зазначає, що їм навряд чи вдасться щось почути.
Проблеми з живленням в апарата почалися ще минулого року, коли його сонячні панелі засипало марсіанським пилом. Замість 5000 ват-годин вже у червні 2021-го модуль отримував лише 700, примушуючи інженерів винаходити дедалі цікавіші способи очищення. Наприклад, тимчасовий успіх мала спроба посипати панелі піском із маніпулятора – з надією, що піщинки разом із прилиплим до них пилом віднесе вітер. Однак попри старання команди рівень енергії продовжував падати, і станом на 12 грудня цього року панелі генерували усього 285 ват-годин.
InSight здійснив посадку на Марс у листопаді 2018-го і пропрацював набагато довше, аніж запланований марсіанський рік, або 687 земних діб. Його двома основними науковими інструментами були сейсмометр та зонд для вимірювання теплового потоку, що мали допомогти вченим зрозуміти внутрішню будову Червоної планети.
Сейсмометр показав відмінні результати, зафіксувавши понад 1300 «марсотрусів». Тепловий зонд, призначений для занурення у ґрунт на глибину до 5 метрів, застряг прямо під поверхнею на початку місії, і вченим так і не вдалося заштовхати його глибше. Проте навіть так він теж давав наукові результати: «Експеримент із дослідження теплового потоку не здійснив тих вимірювань, на які ми сподівалися, але дав нам багато інших дуже цікавих даних», – каже Брюс Банердт, науковий керівник місії.
InSight також ніс декілька інших інструментів – інженерні датчики, камеру та набір метеорологічних сенсорів, що зібрали «безпрецедентно повний набір метеорологічних даних» про тиск та швидкість вітру на Марсі протягом понад одного марсіанського року.
InSight (англ. «розуміння») більш ніж виправдав свою назву.
Лорі Лешин, керівниця Лабораторії реактивного руху
Модуль продовжував збирати сейсмічні показники до останніх днів свого життя, хоч згодом сейсмометр міг працювати лише 8 годин поспіль з триденними паузами, щоб зарядити батареї. Банердт вважає, що це наблизило кінець місії, але було того варте: «Ми вирішили, що збирання даних є метою місії, тому, хоч ми й могли подовжити життя апарата, це не мало б сенсу без наукових результатів».
Всього NASA витратило на InSight 813,8 мільйона доларів; Франція з Німеччиною, що надали сейсмометр та тепловий зонд – 180 мільйонів.
Мені знадобилося 20 років, щоб переконати співробітників дати шанс місії InSight – і я впевнений, що вона довела мою правоту.