Нові спостереження радіотелескопа FAST можуть знову змінити наше уявлення про те, як виникають швидкі радіоімпульси – космічні вибухи надзвичайної сили, які за лічені секунди вивільняють у космос більше енергії, ніж Сонце виробляє за кілька днів.
Дослідження, опубліковане в журналі Nature 21 вересня, описує серію радіоімпульсів із джерела FRB 20201124A, розташованого поза нашою галактикою. Протягом 54 днів вчені засікли 1863 спалахи сумарною тривалістю близько 82 годин. Це, як стверджує один з авторів статті, астроном Кецзя Лі, «найбагатший набір даних про швидкі радіоспалахи з одного джерела з інформацією про поляризацію».
Найбільшою несподіванкою для вчених у цих спостереженнях стала міра обертання радіохвиль – величина, що вимірює кут повороту площини поляризації випромінювання та пов’язана із силою магнітного поля та щільністю частинок біля джерела радіоімпульсів. Протягом перших 36 днів команда спостерігала швидкі коливання показника, що потім раптово вщухли. Разом з високою круговою поляризацією, така поведінка є нехарактерною як для швидких радіоспалахів, так і для об’єктів, що вважаються їхніми найімовірнішими джерелами – магнетарів.
Я б порівняв це зі зйомкою фільму про околиці джерела радіоімпульсу. Наш матеріал показав складне намагнічене середовище, що динамічно розвивається – такого ми раніше навіть уявити не могли. Малоймовірно, що таке середовище виникло навколо ізольованого магнетару. Щось інше має бути поблизу джерела; можливо, він є частиною бінарної системи.
Бін Чжан, один з авторів дослідження
За допомогою телескопів обсерваторії Кека вчені отримали зображення галактики, що в ній знаходиться FRB 20201124A. Молоді магнетари зазвичай формуються в активних регіонах зореутворення, проте, на диво вчених, ця галактика виявилася спіральною галактикою з перемичкою, дуже схожою на Чумацький Шлях; щобільше, в регіоні, що в ньому знаходиться джерело радіоімпульсів, не помітили активного зореутворення.
Такі умови є несумісними з нашим уявленням про джерела швидких радіосплесків як про магнетари, утворені в результаті тривалого гамма-імпульсу, над’яскравої наднової або іншого потужного вибуху.
Субо Дун, один з авторів дослідження